Парламент

Відео

"100 днів Верховної Ради України"

Леся Шевченко, про роботу парламентської коаліції на виконання Коаліційної угоди протягом 100 днів парламенту. Організатор: Фонд «Демократичні ініціативи імені Ілька Кучеріва»

Будьте в курсі!

Підпишіться на розсилку, щоб залишатися в курсі останніх новин, публікацій і матеріалів Фундації «Відкрите суспільство».

Паралельні реальності

20.09.2013
Стас Соколов

Політичні процеси практично ігнорують вплив своїх рішень та позицій на щоденне життя кожного з українців, у той час як українські експерти та ЗМІ щоразу вказують на негативні наслідки значної частини ухвалених законів для громадян.

У тому числі — зростання витрат через податки, акцизи та нові збори, ускладнення бюрократичних процедур, появу нових корупційних схем, посилення великого бізнесу, а також збільшення контролю влади над суспільством.

Наш аналіз вкотре доводить, що політичні гравці в парламенті перебувають у одній реальності — проблеми, на які вони звертають увагу у своїх нормотворчих проектах, часто вражають своєю відірваністю від поточних подій та браком актуальності, а нерідко — і сумнівами щодо зваженості та здорового глузду.

Реальність депутатська

Скандали, блокування та конфлікти стали типовою картиною перебігу парламентських процесів в Україні. Тим не менш, за другу сесію чинної каденції ВР депутати частіше виявляли готовність до консенсусу та компромісів. Cклад парламенту порівняно з попереднім скликанням відчутно оновився. До стін Верховної Ради України увійшли нові політичні сили та мажоритарники. Більше того, гучні політичні та суспільні події як державного, так і міжнародного рівнів (події у Врадіївці, мітинги опозиції, торгівельна війна з Росією, наближення саміту у Вільнюсі тощо) відчутно вплинули на певну зміну традицій та правил гри в українському парламенті.

Якщо попередній склад Верховної Ради із приходом до влади Віктора Януковича відзначався відчутним домінуванням Партії регіонів, яка із сателітами-комуністами перетворила парламентаризм на функцію схвалення ідей та рішень виконавчої вертикалі влади, то у новому скликанні ПР змушена виявляти більшу гнучкість.

Тим не менш, робота опозиції залишає бажати кращого — її фокус спрямований переважно на політичну, а не парламентську боротьбу. Більше того, відсутність чіткої координації дій, узгодженої програми державницьких перетворень, а також поліцентричність прийняття рішень недостатньо балансує “агресію” партії влади.

Варто відзначити і збереження традиції “тушкування” - зміни політичної позиції депутатом після обрання до парламенту. Після скандального недопуску свободівцями перших “тушок” - батька і сина Табалових, перелік мігрантів поповнився Володимиром Купчаком, В’ячеславом Кутовим, Олегом Канівцем, Віталієм Немілостивим, Ігорем Скосарем, Романом Стаднійчуком та Василем Кравчуком. На початку нового політичного сезону Михайло Чечетов (ПР) заявив про можливість подальшого виходу нардепів з Батьківщини.

Мастодонт політичної сцени України, голова Верховної Ради Володимир Рибак, завершаючи другу сесію, відзначив, що ключовою причиною всіх негативних моментів у парламенті є “неготовність” значної частини “новачків” активно працювати у законотворчому полі.

На думку Фундації, подібна позиція значною мірою є лукавством, оскільки досвід аналізу попередніх скликань ВР не показує зв’язок депутатського “досвіду” із ефективністю роботи парламенту. Так, законотворча активність та якість (актуальність, юридична коректність, відповідність обіцянкам) депутатів, які були парламентарями протягом кількох скликань, не часто відрізняється від показників “молодих” нардепів. Це особливо видно на нардепах-бізнесменах на кшталт Костянтина Жеваго.

Іронічно, що найбільшу підтримку парламентарів здобув проект, який стосувався безпосередньо їх роботи та викликав найзапекліші дискусії та блокування у минулому скликанні. Так, 97% присутніх у сесійній залі підтримали правку статті 47 закону про регламент ВР, який мало б вирішуватися питання неособистого голосування — карткою за відсутності самого депутата. Тим не менш, як показують численні відео з парламенту, а також моніторинг кампанії Чесно, навіть у новому скликанні зберігається проблема “кнопкодавства”. Незважаючи на зменшення масштабів “гри на піаніно”, як мінімум 38 депуатів уже встигли попасти під об’єктив камер під час голосування не за себе. Партія регіонів та Комуністична партія продовжують виступати проти введення кримінальної відповідальності за неособисте голосування, софістично іменуючи його “делегуванням повноважень”.

Традиційно больовими точками парламентських сил — зокрема опозиційних — залишається переважання персональних амбіцій та орієнтації на короткострокові вигоди над реалізацію політичних програм (як відзначалося у попередніх матеріалах Фундації, обіцянки депутатів нового скликання залишаються далекими від виважених планів дій та перетворень у державі). Парламентські баталії відбуваються на фоні дедалі більшого падіння довіри українців до владних інститутів та до ВР зокрема. За липневими даними опитування компанії TNS Україна, індекс довіри до влади (у межах -2...+2) за період з вересня 2012-го по липень 2013 року максимально впав у Верховної Ради - з -1,12 до -1,33. У той же час, інтереси пересічних громадян залишаються за дужками текстів законотворців.

Крім того, провладна більшість організувала нестандартний “фінт” на противагу блокування трибук ВР опозицією. Так, 4 квітня депутати від фракції ПР, КПУ та частина позафракційних організували "виїзне засідання" Верховної Ради у залі на вул. Банковій, 6/8. Опозицію туди не допустили. На ньому було ухвалено 22 закони.

Зокрема, регіонали та комуністи дали зелене світло зміні конкурсних умов організації держзакупівель; а також внесли зміни до закону про бюджет. Було збільшено на 254 800 тис. грн фінансування інвентаризації земель с/г призначення. Також схвалили закон про держгарантії за зобов’язаннями Українського банку реконструкції та розвитку, а також звільнення Укравтодору та за рішенням КМУ головних розпорядників бюджетних коштів від зобов’язання надавати майнове або інше забезпечення виконання зобов’язань за державними гарантіями та вносити плату за надання державних гарантій.

“Виїзні” депутати також звільнили від оподаткування ввізним митом товарів, що імпортуються в Україну в рамках реалізації проектів за рахунок техпідтримки, яка надається відповідно до чинних міжнародних договорів, ініціативи країн Великої вісімки "Глобальне партнерство проти розповсюдження зброї та матеріалів масового знищення".

Більше того, на подібному “засіданні” депутати надали 5,88 млрд грн із держбюджету на роботу Міністерства доходів і зборів та 1,72млрд - на діяльність Державної служби з надзвичайних ситуацій у 2013 році. На повторне перше читання було відправлено законопроект про удосконалення законодавства у сфері запобігання та протидії корупції.

Попри гнів опозиції та заклики вважати нелегальними прийняті рішення, через тиждень Вищий адміністративний суд визнав правочинним виїзне засідання Верховної Ради 4 квітня за адресою вул. Банкова, 6-8 - у залі було 244 народних депутата.

«Я б оцінив роботу Верховної Ради під час цієї сесії на трійку з великою натяжкою. Як інакше можна оцінити неробство?”.

Михайло Чечетов, ПР

“Якщо казати про позитивні моменти... опозиція чітко заявила про свою реальну присутність і у Верховній Раді, і в суспільному житті... Вдалося примусити ставити на порядок денний і голосувати законопроекти, які сприяють нашому європейському шляху.

З негативних моментів – це те, що на цій сесії продовжувались лобістські речі.

Також, вже можна казати, що фактично розпочалась підготовка до президентської кампанії. І вже на наступній сесії оця політична боротьба буде тільки збільшуватися”.

Андрій Павловський, Батьківщина

“На цій сесії не було ухвалено практично жодного законопроекту від опозиції. Наприклад, ми на початку внесли пакет законодавчих економічних ініціатив, які навіть не розглядалися у сесійній залі... З іншого боку, у цій сесії була помітна проблема більшості, якій складно мобілізувати у Раді всі свої сили - і прогульників, і тушок. Наразі, позитивним моментом вважаю те, що опозиції вдалосяне допустити ухвалення законопроектів стосовно змін до Конституції, трудового кодексу тощо ”.

Юрій Сиротюк, Свобода

«Говорити про конструктивну роботу Ради за умов керування Партії регіонів не доводиться. Адже, ця сила відверто зневажає парламентаризм і, відповідно, до Верховної Ради ставиться як до зайвої процедурної ланки, яка лише повинна підтверджувати рішення, які й так вже прийняті на вулиці Банковій... Загалом це все приводить до дискредитації парламентаризму ”.

Олесь Доній, позафракційний

Відзначимо, що навіть незважаючи на брак депутатів-регіоналів для формування стійкої більшості у ВР, партія Віктора Януковича регулярно досягає успіху у активізації необхідного числа нардепів для ухвалення важливих для неї рішень або ж ініціатив Кабінету міністрів.

У той же час,опозиційна меншість як правило не можуть здобути підтримку на рівні 226 голосів, попри намагання максимально координувати власні зусилля. Зокрема, опозиціонери виявили згуртованість своїх лав під час висування та голосування стосовно ключових позицій, які суперечили інтересам влади. Попри провал голосування, меншовики ВР здобувають корисний досвід співпраці та взаємних поступок, що неодмінно вплине на політичні процеси у лавах опозиції із наближенням виборів Президента. Так, важливими віхами успіху опозиції варто вважати спроби скасувати підвищення пенсійного віку, призначати місцеві вибори у Києві, створити Національне антикорупційне бюро та провести відповідну перевірку чиновників, а також висловити недовіру Уряду Миколи Азарова. Тим не менше, брак голосів не дозволяє їй провадити власні ініціативи.

Питання виборів у м.Києві

Законопроекти стосовно призначення виборів у столиці депутати розглядали два рази. Перший документ пропонував провести вибори у Києві (депутатів міської ради та міського голови) 2 червня 2013 року. Для схвалення проектові забракло 17 голосів.

Другий раз депутати не зуміли підтримати проект авторства представника Батьківщини Володимира Яворівського, який здобув лише 200 голосів у ВР. Нардеп запропонував призначити позачергові вибори Київського міського голови та депутатів Київської міської ради через 60 днів від дня ухвалення подібної постанови. Таку позицію він пояснив відсутністю реального самоврядування в столиці і необхідністю отримати нове керівництво Києва ще в 2013 році. Тим не менш, депутати від Партії регіонів двічі відмовилися підтримувати такі ініціативи, наголошуючи на неможливості голосувати за позачергові вибори в Києві до моменту винесення рішення КСУ.

У свою чергу, у Партії регіонів пообіцяли, що зареєструють постанову про столичні вибори — із датою голосування у 2015 році.

«Ми зареєструємо проект постанови про проведення виборів у ті терміни, які вказані у рішенні КС», - підкреслив нардеп від ПР Володимир Макеєнко. Від пообіцяв, що Київрада стане легітимною до наступних виборів.

Політичне заворушення викликало проведення серпневої сесії Київради, яку опозиція вважає нелегітимною. Тим не менш, 9 серпня Окружний адміністративний суд Києва визнав роботу Київської міської ради правочинною, а скликання й проведення її сесій – легальним. Суд ухвалив «визнати наявність повноважень Київської міськради VI скликання, заступника міського голови, секретаря Київської міськради VI скликання Галини Гереги, депутатів Київської міської ради VI скликання, обраних на позачергових виборах депутатів 25 травня 2008 року у компетенції на здійснення повноважень, передбачених законом про місцеве самоврядування до обрання нового складу Київської міськради на наступних чергових виборах у порядку, установленому Конституцією й законами України».

Відзначимо, що скандальна сесія Київради тривала лише 12 хвилин, за які депутати встигли ухвалити низку бюджетних рішень.

Інтригу викликає і особистість потенційного кандидата від опозиції. Якщо до парламентських виборів амбіції щодо цієї посади Віталія Кличка були очевидні, то після приходу до ВР боксер-політик охолов до столичної кампанії. Він навіть обурився на колег з опозиції, які заявили про його боротьбу за посаду мера Києва. Про можливі мерські амбіції свідчить остання діяльність нардепа Петра Порошенка. Очевидними є претензії на кампанію Миколи Катеринчука — проте, як повідомили Фундації поінформовані джерела, Катеринчук має виступати технічним кандидатом в інтересах влади.

Тим не менш, УДАР активно виступає за якнайшвидше проведення виборів у столиці, продовжуючи заочні дебати із головою КМДА та фактичним «намісником» Президента Віктора Януковича Олександром Поповим. Нагадаємо, Попов став головою КМДА через зміну законодавства і, по суті, проти волевиявлення киян.

«Олександру Попову, якщо він так дбає про життя столиці, слід докласти зусиль до того, щоб у Києві нарешті відбулися вибори. І він, як ставленик партії влади, мав би переконати своє керівництво припинити порушувати Конституцію і змиритися з тим, що владу в столиці мають вибирати кияни, а не призначати Партія регіонів», - заявили в УДАРі.

У свою чергу, представники провладної сили обурюються подібній поведінці опозиції, звинувачуючи останню у прагненні привернути уваги. Так, Володимир Олійник (ПР) заявив, що «з правової точки зору нинішня Київська міськрада є легітимною до обрання нової Київради, оскільки норму Конституції про безперервність влади ще ніхто не відміняв».

Говорячи про блокування сесії Київради Олександр Попов також жорстко розкритикував опозицію. «За останні роки не було такої події, як учора. Я б її назвав пограбуванням Києва», – заявив голова КМДА на прес-конференції, присвяченій зриву сесії Київради. «Ви знаєте, в яких умовах з урядом довишукуємо ці гроші? ...Я не знаю, до чого призведе ця політика, але інакше як бандитизмом я це назвати не можу», - пожалівся столичний чиновник.

Враховуючи позицію ПР та її домінування у парламенті, найбільш вірогідним видається проведення виборів у столиці лише у 2015 році.

Євроінтеграція

Якщо раніше “євроінтеграція” була мантрою для помаранчевих та постпомаранчевих сил, то із поворотом Віктора Януковича у бік Брюсселя це слово стає важливим і для регіоналів. Так, ще 22 лютого 2013 депутати ухвалили Заяву «Про реалізацію євроінтеграційних прагнень України та укладення Угоди про асоціацію між Україною та Європейським Союзом», де члени всіх парламентських фракцій вирішили, що європейська перспектива України має стати об’єднувальним фактором, який консолідує переважну більшість політиків. Документ також декларував наміри парламентарів забезпечити виконання порад щодо підписання Угоди про асоціацію між Україною та ЄС, викладених у резолюціях Європейського Парламенту та висновках Ради ЄС, схвалених 10 грудня 2012 року міністрами закордонних справ держав-членів ЄС.

Торгівельні баталії з Москвою, дефіцит державного бюджету[1], політичний тиск Кремля стосовно вступу Києва до Митного союзу, а також відсутність ефективного розв’язання “газового питання” остаточно схилили владну вертикаль у напрямку Євросоюзу. Третя сесія стартувала із виступом Віктора Януковича, який на відміну від традиційних обтічних тез та гасел прямо попросив депутатів якнайшвидше ухвалити усі необхідні для альянсу з Брюсселем закони. Тим не менш, із наближенням саміту у Вільнюсі у листопаді владі потрібно вирішити не лише проблему із вибірковим правосуддям, але й ухвалити низку законопроектів у сфері судової реформи, виборів, реформи правоохоронних органів та органів прокуратури.

"Нам не потрібно протиставляти питання європейської інтеграції з питаннями будівництва стратегічних відносин з країнами євразійського співтовариства або союзу". -Віктор Янукович, 8 вересня 2013.

"У першу чергу, мова йде про закон про виконання судових рішень. Ми зараз запропонуємо прийняти цей закон у першому і другому читанні, за винятком однієї статті, яку туди незаконно вніс український уряд. Вони під гаслом європейської інтеграції внесли норму, яка дозволяє Кабінету міністрів не виконувати рішення судів про соціальні виплати, виплати із заборгованостей за пенсіями та інших соціальних витрат".

Арсеній Яценюк про ухвалення євроінтеграційного пакету законів, 4 вересня 2013

Відзначимо, що теза євроінтеграції може подолати системну недовіру між владою та опозицією. Проте, вона уже породила заворушення у стані Партії регіонів, де знайшлося чимало противників повороту у бік Європи. Віктору Януковичу навіть довелося організовувати окреме зібрання регіоналів, на якому він переконував нардепів у перевагах союзу з Брюсселем і ймовірно дав зрозуміти про можливі фінансові проблеми для бізнесу нардепів, які виступатимуть опонентами політики В.Януковича.

Парламентарі зуміли об’єднати свої зусилля задля ухвалення Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо реалізації державної антикорупційної політики (законопроект № 2837), «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо приведення національного законодавства у відповідність із стандартами Кримінальної конвенції про боротьбу з корупцією (законопроект № 2802), та ін. Тим не менш, питання антикорупційної практики, а також засади створення особливого інституту стосовно протидії корупції, гарантії її незалежності та об’єктивності залишаються відкритими.

Сесійну залу ще чекає розгляду законопроекту Про Прокуратуру № 0886 від 12.12.2012, який уже отримав схвалення та зауваження Венеціанської комісії. Тим не менш, поза увагою депутатів залишаються зміни до Кримінального та Кримінального процесуального кодексів України щодо зміни процедури конфіскації. На папері залишаються і наміри опозиції декриміналізувати статті 364 та 365 КПК України (нанесення економічних збитків державі, що сталися внаслідок політичних чи адміністративних рішень). Також під питанням залишається законопроект № 0928, який має доповнити закон «Про виконання рішень та застосування практики ЄСПЛ» нормами про парламентський контроль і регулярне звітування Уряду по цих питаннях.

«Чи варто було робити це (змагатися за персональне голосування) замість того, щоб зосередиться на прийнятті законодавства, яке стосується створення надійної виборчої системи? Вже пройшло 8 місяців з того часу, як у парламенті немає представників цих п'яти округів. ...Чотири з п'яти політичних партій мають більшість у Верховній Раді й заявляють про необхідність зробити все для підписання угоди, але справи розходяться зі словами».

Ян Томбінський, голова представництва ЄС в Україні

Варто відзначити, що ні влада, ні опозиція не виявляють ентузіазму стосовно антидискримінаційного законопроекту, який є необхідним не лише для візової лібералізації з Європою, але й для реального гарантування захисту прав і свобод громадян.

І якщо ще у липні представник Батьківщини Олександр Турчинов закидав владі «декларативність» заяв про євроінтеграцію, то зараз регіонали можуть перехопити один із ключових козирів опозиційних сил — відданість європейським ідеалам. УДАР, який звинувачував владу у намірах зірвати Вільнюський саміт, також втратив підстави для подібної критики.

На нашу думку, разом із євроінтеграційними законами у постійному фокусі Верховної Ради повинні перебувати питання реформи правоохоронної системи (особливо після подій у Врадіївці, які завершилися виключно взаємними звинуваченнями влади і опозиції — без законотворчої реалізації шляхів вирішення проблем), реформування економіки та переформатування відносин центр-регіони. Більше того, на фоні невизначеності з виборами у Києві та наближенням виборів Президента України, парламентарям варто було б опікуватися питанням узгодження та модернізації виборчого законодавства, а також гарантії чесності та прозорості волевиявлення українців.

Резюме

  • Парламент залишається заручником владної вертикалі — найактивнішими законотворцями є Президент та Кабінет міністрів України.
  • Реальна політична дискусія щодо нагальних питань розвитку країни у парламенті фактично відсутня — депутати сфокусовані на дрібних проблемах та реалізації власних амбіцій чи бізнес-інтересів.
  • Опозиції вдається консолідувати власні зусилля, проте потенціалу голосів бракує для провадження своїх ініціатив.
  • Партія влади залишається політичним інструментом виконавчої вертикалі, проте євроінтеграційний поворот Віктора Януковича загрожує посиленням відцентрових тенденцій у фракції.
  • Реалізація більшості економічних обіцянок партій опозиції наразі неможлива через фактичний диктат економічної політики Кабміном.
  • Стратегічні державотворчі питання вирішуються не в парламенті — геополітичні позиції та напрямок реформ формулюються Банковою.
  • Ініціативи парламентарів доводять відсутність зворотнього зв’язку із виборцями.
  • Реальна парламентська політика переважно залишається не публічною — резонанс, як правило, отримують законопроекти меншої політичної та соціальної значущості.
  • Наближення саміту у Вільнюсі дає можливість ВР консолідувати зусилля та шукати компроміси. Тим не менш, невирішеність питання з виборами мера Києва та наближення президентської кампанії загрожують наростанням протистояння.

[1] Дефіцит держбюджету за 8 місяців 2013 склав 34,5 млрд грн. Проект бюджету-2014 заклав суму дефіциту у 47,5 млрд грн, чи 2,7% от ВВП.

comments powered by Disqus