Парламент

Відео

"100 днів Верховної Ради України"

Леся Шевченко, про роботу парламентської коаліції на виконання Коаліційної угоди протягом 100 днів парламенту. Організатор: Фонд «Демократичні ініціативи імені Ілька Кучеріва»

Будьте в курсі!

Підпишіться на розсилку, щоб залишатися в курсі останніх новин, публікацій і матеріалів Фундації «Відкрите суспільство».

Поворот не туди. На що депутати за півроку перетворили сподівання Майдану

22.10.2014
Леся Шевченко

Озвучені на Майдані гасла не знайшли своєї реалізації у стінах парламенту. Опір системи відновився з часом, а демократичні парламентські фракції за політичною боротьбою відсунули виконання завдань Майдану і своїх програм на другий план.

На сторінках Української правди опубліковано статтю президента Фундації "Відкрите суспільство" Лесі Шевченко про результати семимісячної роботи ВРУ 7 скликання напередодні дочасних парламентських виборів 2014 року.

Чинний склад Ради мав півроку, щоби бодай частково реалізувати прагнення зимового народного протесту – переламати хребет старій корупційній системі і поставити владу на службу людям. Сім місяців роботи парламенту після Януковича показали: депутати не готові змінювати систему і змінюватися самі.

Євромайдан і Революція гідності поклали початок поваленню корумпованого укладу. Підйом патріотизму й національної самосвідомості допоміг народу самоорганізуватися і висунути представникам політичної еліти чіткий перелік вимог щодо реформ.

Перед парламентом встала задача по перетворенню очікувань громадян у реальні закони та політичні зміни. Ключовою ідеєю був відхід від радянської звички – відірваності влади від виборців — і перехід до відкритого спілкування народних обранців та електорату.

Проте лише частина прийнятих законів співзвучна ідеям Майдану, значна кількість провалених відкидає прогрес країни назад.

Почати з себе

Аналіз роботи парламенту у постмайданний період показує – головне завдання протесту в сенсі подолання корумпованості управлінців і зміцнення народовладдя залишається невиконаним.

Ані на рівні змін до Конституції, запропонованих Порошенком, ані на рівні законодавчих ініціатив не простежуються навіть фрагментарні спроби посилити вплив громадян на владу. Майдан, зокрема, вимагав модернізувати Кабмін та очистити його від бюрократизму.

У той же час президентський варіант змін до Конституції – законопроект 4178а – включив лише зміну процедури формування складу уряду. Парламент ледве набрав голоси для проведення люстрації суддів та чиновників.

Законопроекти 4378-1 про відновлення довіри до судової системи та 4359а про очищення влади були прийняті 8 і 16 квітня 234 і 231 голосами відповідно. За останній, який включили у порядок денний лише з другої спроби, повністю проголосувала лише "Свобода" – це 35 голосів. "Батьківщина" дала 77 з 86, "УДАР" – 38 з 41.

Депутати провалили проект по запровадженню європейського досвіду у майновій сфері –відкритий доступ про права власності. Законопроект 4728 підтримувався і неурядовими організаціями.

14 травня 2014 документ повністю провалили – він набрав лише 108 голосів. "УДАР" дав 18 голосів, "Батьківщина" – 39, хоча обидві партії обіцяли "зробити власність у країні прозорою".

Трьома тижнями раніше, 25 березня, не було підтримано подібний законопроект 3378 щодо відкритості відомостей державного реєстру прав, який набрав 207 голосів. Демократичні сили також не підтримали проект усім складом.

Парламент не спромігся на ґрунтовну виборчу реформу, якої вимагав Майдан. Введення системи виборів за відкритими списками пропонували два внесених у парламент законопроекти – 4906-1 та 4906-2. 12 серпня 2014 ВР їх провалила 160 і 167 голосами – підтримки промайданівських фракцій не вистачило.

"Батьківщина" подала ще один компромісний законопроект 4222а про вибори народних депутатів України за відкритими партійними списками. Проте у ньому, також проваленому, зміст не відповідав назві, оскільки про обіцяні відкриті списки у ньому не йшлося.

У підсумку три депутатських групи – лідери Кінах, Хомутиннік та Єремеєв – разом з Партією регіонів та КПУ повністю провалили ідею виборів за відкритими списками.

У своїй передвиборчій програмі Порошенко пообіцяв: "Докладу всіх зусиль у рамках своїх конституційних повноважень, щоб до кінця 2014 року відбулися дострокові парламентські вибори суто на пропорційній основі за відкритими списками".

Проте він не подав подібних ініціатив, і вибори-2014 пройдуть за схемою часів Януковича, що ставить під сумнів ефективність перезавантаження влади.

Крім того, було відхилено і знято з розгляду також законопроект 1089 щодо обрання міських голів у два тури.

Суди і силовики

На хвилі народного протесту політики обіцяли розібратися із Конституційним судом, політична залежність якого фактично дозволила Януковичу узурпувати владу. Тим не менш, за включення у порядок денний законопроекту 4033а щодо вдосконалення роботи Конституційного Суду проголосували лише 179 депутатів.

Окрім розглянутого вище законопроекту 4378-1 про відновлення довіри до судової системи, реформу судової влади включала низка законопроектів, три з яких не були прийняті. № 2203-1 передбачав удосконалення і розширення повноважень Верховного Суду та надання можливості громадянам безпосередньо звертатися до Верховного Суду із заявою про перегляд судового рішення. Він отримав лише 111 голосів.

Ще два законопроекти 3356-2 і 4033а передбачали вдосконалення і розширення повноважень Верховного Суду як найвищого судового органу в системі судів загальної юрисдикції та вдосконалення роботи Конституційного Суду. Перший з них набрав лише 64 голоси і був повністю провалений усіма фракціями.

Боротьба влади з мирними протестувальниками загострила потребу докорінної реформи силових структур. Однією з ключових ініціатив у цій сфері був поданий ще президентом Януковичем законопроект 3541 про прокуратуру, що мав перевести її на європейські рейки. Він був прийнятий лише в передостанній день роботи Ради-7, 14 жовтня 2014, 316 голосами.

Наразі реформи у правоохоронних структурах стали переважно питаннями Кабміну – парламентарі фактично не виявляють ініціатив. Затягування цих процесів і не готовність нардепів братися до розробки складних реформ загрожує втратою вікна можливостей для системної зміни захисту прав громадян.

Збереження хитких моментів законодавства залишає ризики повернення до диктатури через виключний контроль влади за силовими структурами.

Прозорість коштів та медіа

Вітчизняний великий бізнес виявився неготовим до переходу на конкурентну модель. Традиційно успіх підприємств залежав від спрямування бюджетних грошей завдяки доступу до влади.

Опір депутатів чітко проявився під час голосування за посилення прозорості держзакупівель підприємств – це законопроект 2207, коли чільні представники підприємницького сектора, як от Жванія, Кінах, Васадзе, Мхітарян, не голосували за одне з ключових питань антикорупційних реформ.

В останній день парламенту сьомого скликання під тиском активістів біля стін ВР Рада спромоглася прийняти пакет системних антикорупційних законів. До зазначеного пакету входило чотири базових законопроекти. Нардепи затвердили Антикорупційну стратегію 2014-2017, створення Національного антикорупційного бюро, Нацкомісії з питань запобіганню корупції та розкриття кінцевих вигодонабувачів бізнесу.

У сфері медіа активісти вимагали у першу чергу ухвалити закон про прозорість медіа-власності та про роздержавлення ЗМІ, а також сприяння запровадженню незалежного суспільного мовлення.

Проект 2731, поданий ще колишньою владою, мав забезпечити прозорість власності щодо ЗМІ, заборонивши володіти ними нерезидентам. Він зібрав 322 голоси — регіонали і комуністи показали більшу підтримку, аніж промайданівські сили.

Проект 1076 про Суспільне телебачення і радіомовлення був прийнятий 17 квітня 2014 243голосами виключно за рахунок підтримки демократичної частини парламенту.

Сім місяців відхилень

Як видно, нова проєвропейська влада практично не опікувалася розробкою інструментів прямої демократії. В ініційованому президентом Петром Порошенком законопроекті 4178апро внесення змін до Конституції є багато важливих нюансів, проте відсутнє закріплення народного контролю за владою.

Тези щодо народовладдя і суспільного контролю за владою були чітко зафіксовані ще на парламентській кампанії-2012 у передвиборних програмах партій, зокрема у членів нової влади – "Батьківщини" та "УДАРу". Останній зокрема обіцяв запровадити три інструменти прямої демократії – народну законодавчу ініціативу, народне вето і народний вотум недовіри.

Ці ідеї, як і багато інших озвучених на Майдані гасел, не знайшли своєї реалізації у стінах парламенту. Опір системи відновився з часом, а демократичні парламентські фракції за політичною боротьбою відсунули виконання завдань Майдану і своїх програм на другий план.

Матеріал підготовлено на основі результатів моніторингу законопроектів парламентських політичних сил, що здійснюють експерти Фундації "Відкрите суспільство" за кошти Національного Фонду Підтримки Демократії, США (NED).

 

comments powered by Disqus