Парламент

Відео

"100 днів Верховної Ради України"

Леся Шевченко, про роботу парламентської коаліції на виконання Коаліційної угоди протягом 100 днів парламенту. Організатор: Фонд «Демократичні ініціативи імені Ілька Кучеріва»

Будьте в курсі!

Підпишіться на розсилку, щоб залишатися в курсі останніх новин, публікацій і матеріалів Фундації «Відкрите суспільство».

МЕТОДИКА, що має зупинити практику «підгодовування» виборчих округів та політичну корупцію

01.07.2016

Методика оцінки внеску народного депутата у вирішенні проблем виборчого округу та ризиків політичної корупції розроблена Фундацією «Відкрите суспільство» як відповідь на виклик, пов'язаний із поширеною практикою «вибивання» грошей» для свого округу із державного бюджету з боку народних депутатів. Метою методики та партнерства «Порядок денний народних депутатів України без ризиків політичної корупції» є налагодження ефективної взаємодії між громадянським суспільством (виборцями) та народним депутатом, формування узгодженого суспільного порядку денного по порядку денного народного депутата, який представляє округ разом із попередженням ризиків політичної корупції.

«Вибив» гроші із державного бюджету на ремонт чи будівництво школи, лікарні, дороги -  «купував» лояльність виборців округу. Яку ціну заплатив народний депутат за ці гроші із державного бюджету – питання, яке не так давно почало з’являтися у порядку денному депутатів, громадських експертів, активістів та журналістів. Досі в Україні не було методичних підходів, які б давали змогу не лише формувати спільно із виборцями порядок денний для народного депутата, але й відслідковувати що саме зроблено завдяки йому та які засоби ним використовувалися для досягнення мети. Завдяки методиці оцінки внеску народного депутата у вирішенні проблем виборчого округу та ризиків політичної корупції у депутатів всіх рівнів, громадських експертів, активістів та журналістів з’явилася можливість оцінювати проблеми та об’єкти, які мають бути у порядку денному народного депутата, і внесок народного у вирішення проблем округу, і головне – яка ціна заплачена народним депутатом за кошти із державного бюджету, а саме, чи вдалося йому уникнути спокус політичної корупції. Остання проявляється у «тушкуванні» (перехід з однієї фракції до іншої)  або ж вибірковому  голосуванні за принципові законопроекти чи рішення без «тушкування», завищення вартості об’єктів інвестування задля подальшого «освоєння» цих коштів «своїми» підрядниками та отримання «відкату», фіксування численних фактів, коли ті, хто отримував кошти були або спонсорами виборчої кампанії або бізнес партнерами або родичами тощо.

 

Яку ціну платили за отримання 100 млн грн на виборчий округ?

Практика «підгодовування» виборчих округів за кошти державного бюджету особливого розмаху така практика набула за правління Януковича. Окремі народні депутати за «правильну» позицію отримували із державного бюджету до 100 млн грн на «свій» мажоритарний виборчий округ (серед щасливчиків були і молодший Пшонка, і екс-спікер парламенту Литвин та ще ряд відомих функціонерів-регіоналів та далеко небідних депутатів-бізнесменів переважно зі Східних та Південних областей України). Показово, що навіть зараз, у 20015-2016 роках,  цілі області Західної та Центральної України отримували у 2 рази менше від суми у 100 млн грн на інвестиційні проекти із державного фонду регіонального розвитку та субвенції на соціально-економічний розвиток окремих територій.

Не дивно, що географія такого «підгодовування» збігалася із концентрацією електоральної бази Партії регіонів та її сателітів у парламенті. «Рівність» по-Оруелу означає коригування рівності у  доступі до державного фінансового ресурсу у ручному режимі. Чи були проекти, які щедро фінансувалися із державного бюджету на певній території справді пріоритетними, масштабними та гострими порівняно із проектами в інших областях – велике питання. Як наслідок, - бюджетні гроші через це витрачаються неефективно.  Платою за надходження коштів із державного бюджету часто були та залишаються   ризики політичної корупції з яким стикався народний депутат. Це є платою за  державне «підгодовування» окремих територій, що звично співпадають із межами мажоритарних виборчих округів.

 

Нав’язування порядку денного та брак конкретики або Кому і чому надають гроші з державного бюджету?

Не меншою проблемою є практика непублічного формування порядку денного народного депутата.  Передвиборчі програми в стилі «за все добре, проти всього поганого» без жодної або із мінімальною конкретикою щодо пріоритеності  вирішення місцевих проблем є поширеним явищем навіть для депутатів, що обрані у мажоритарних округах. Що ж до депутатів, які закріпленні фракціями у парламенті за певними територіями (звично, за областями), то ситуація є ще гіршою. У партійних програмах звично немає чіткого опису обіцянок щодо вирішення місцевих та регіональних проблем. Як наслідок,  «закріплений» за певними виборчими округами народний обранець часто стає заручником  того порядку денного, який йому «нав’язує» місцевий штаб політичної сили та помічники. Наскільки пропонований порядок денний відповідає суспільному порядку денному тобто проблемам, які є справді пріоритетними, масштабними, гострими та важливими для виборців – велике питання. Часто «закріпленні» народні депутати вкрай формально виконують рішення фракції і переважно обмежуються епізодичними зустрічами із виборцями та звітністю з якої вкрай важко зрозуміти, який реальний внесок депутата у вирішення місцевих проблем.

 

Як оцінювати внесок народного депутата у вирішення проблем виборчого округу?

Методика Фундації «Відкрите суспільство» відповідає на питання щодо  формування переліку місцевих проблем та об’єктів, які мають перебувати у центрі уваги народного депутата.  Методика показує чіткий алгоритм роботи як виборців, так і команди народного депутата, у формування суспільного порядку денного

СУСПІЛЬНИЙ ПОРЯДОК ДЕННИЙ.

Це фактично карта проблем та відповідних об’єктів, якщо останні є інструментами вирішення проблеми. Суспільний порядок денний не повинен містити більше як 10 проблем/об’єктів. Саме це дає змогу сформувати ТОП-10 проблем та об’єктів для виборчого округу чи округів.

Перелік проблем/об’єктів суспільного порядку денного має бути збалансований та включати проблеми/об’єкти, які стосуються різних секторів місцевого розвитку (ЖКГ, транспортна інфраструктура, соціальна інфраструктура, екологія, земельні відносини та містобудування, енергозбереження та енергоефективність, знакові для розвитку території проблеми та об’єкти тощо).

Суспільний порядок денний визначається як переліку проблем, які хвилюють виборців, та не можуть бути вирішені на місцевому чи обласному рівнях та  потребують фінансування із державного бюджету. Максимальне співпадіння порядків денних – суспільного та народного депутата є вкрай важливим. Чим більшим є таке співпадіння – тим краще. Не менш важливим є готовність народного депутата до консультацій із громадянами щодо пріоритетів його порядку денного. Небажання народного депутата погоджувати суспільний порядок денний із громадянами шляхом консультації означитиме передовсім неготовність дослухатися до того, що справді важливе для виборців. Як наслідок, результати оцінювання можуть фіксувати або ж відсутність будь-якого внеску народного депутата у вирішення проблем виборців або акцентувати зусилля на те, що є маловажливим для виборців.

При формуванні суспільного порядку  денного важливу роль відграє структурування (класифікація) проблем за принципом субсидіарності та визначенні проблем та питань політики, що потребують фінансування із державного бюджету. Особливо важливо проаналізувати документи, які впливають на регіональний та місцевий розвиток (Стратегії, програми, бюджетні документи тощо).

 ЩО і ЯК робив народний депутат задля вирішення проблем виборців?

В рамках методики можна оцінити ЩО і ЯК робив народний депутат задля вирішення проблем виборців. Для цього достатньо проаналізувати відкриті джерела інформації офіційний сайт народного депутата)  та направити запити публічної інформації до народного депутата. Відповісти на питання ЩО робив народний депутат можна шляхом аналізу інструментів, які мають у розпорядженні народні депутати (право законодавчої ініціативи, депутатські запити та звернення, ініціювання комітетських та парламентських слухань, голосування, публічна участь у своєму виборчому окрузі у розгляді проблем, в органах державної влади і органах місцевого самоврядування). 

Не менш важливо оцінити ЯК народний депутат вирішував проблеми виборців.Тут важливою єоцінка ризиків політичної корупції, якіпереслідують народного депутата у процесі вирішення проблем власного чи суспільного порядків денних є вкрай важливою для виборців. Біблійний вислів «Що з того, що цілий світ здобудеш, а душу свою занапастиш?» є актуальним для оцінки ціни заплаченої народним депутатом за вирішення питань виборців округу. 7 ризиків політичної корупції включають опис спокус до яких часто схильні народні обранці. Серед них і «тушкування», і кон’юнктурне голосування всупереч політичній програмі партії, і «освоєння» коштів пов’язаними із народним обранцем  кампаніями та особами, і присвоєння собі внеску у вирішення проблем.  Оцінювання ризиків політичної корупції здійснюється на підставі обраних  10 проблем та об’єктів, що увійшли до суспільного порядку денного.

Обрання 10 найбільш пріоритетних проблем здійснюється експертами. Далі ТОП-10 проблем та об’єктів обговорюються та погоджуються в рамках публічних громадських обговорень із проведення голосування, в разі потреби, шляхом заповнення експертних анкет у формі «таблиці оцінювання пріоритетності проблем та об’єктів, які виступають інструментами вирішення проблем для виборчого округу».

 

 ВИЗНАЧЕННЯ ДЕСЯТКИ НАЙПРІОРИТЕТНІШИХ ПРОБЛЕМ

В рамках методики мають бути визначенні 10 найбільш пріоритетних проблем виборчого округу. Основними підставами для включення проблеми до КАРТИ проблем округу тобто ТОП-10 (найбільш пріоритетних) є критерії МАСШАБНОСТІ, ГОСТРОТИ ТА ВАЖЛИВОСТІ.

МАСШАБНІСТЬ проблеми (кількість громадян, які відчувають існування проблеми та на яких впливає факт існування проблеми, вартість вирішення проблеми свідчить про неможливість вирішення проблеми виключно на місцевому чи обласному рівнях через брак фінансових ресурсів чи повноважень, вартість неотриманої вигоди від існування проблеми). Проблема стосується не менше 5% мешканців виборчого округу. 

ГОСТРОТА  проблеми  (тривале не вирішення проблеми та перебування ії тривалий час у порядку денному обласної, районної та місцевої влади та засобів масової інформації через брак повноважень, фінансування чи невдалі спроби ії вирішення попередниками, не вирішення проблеми може привести до масштабних аварій, надзвичайних ситуацій та мати катастрофічні наслідки для певної території)

ВАЖЛИВІСТЬ проблеми  (підтвердження з боку громадських організацій, експертів  та посилання на дані соціологічні опитування та інформацію у засобах масової інформації, включення проблеми до порядків денних органів влади на місцевому та регіональному рівні в рамках Стратегій розвитку, щорічних Програм соціального та економічного розвитку, рішень про бюджет тощо).

ПРІОРИТЕНІСТЬ проблеми (сукупне значення масштабу, гостроти та важливості), що дає підстави стверджувати про пріоритетність цієї проблеми та об’єктів, якщо вони визначенні як інструменти для вирішення проблеми  для СУСПІЛЬНОГО ПОРЯДКУ ДЕННОГО.

ЦІНА ПИТАННЯ. Важливим є зазначення (в разі наявності такої можливості) ВАРТОСТІ вирішення проблеми.  Це важливо коли фінансування об’єкту є інструментом вирішення проблеми. Водночас, допереліку проблем та об’єктів можуть бути включені заходи, які мають бути вжитті якщо вирішення проблеми не потребує коштів із державного та місцевих бюджетів (наприклад, скасування неправомірного рішення місцевої чи обласної ради щодо землевідведення, яке прийняте із порушеннями чинного законодавства чи використання не за призначенням земельної ділянки державним підприємством на території виборчого округу).

СТУПІНЬ ВИРІШЕННЯ ПРОБЛЕМИ. Не менш важливим є оцінка ступеня вирішення проблеми. Для проблем які потребують фінансування та тих, що не потребують кошті з бюджету, підхід є дещо відмінним. Однак, в цілому, підхід є традиційним для оцінювання діяльності учасників політичного процесу в рамках циклу політику, що включає наступні складові:

  • включення проблеми до порядку денного народного депутата та органів влади;
  • прийняття рішення органом влади без фінансово-бюджетної складової рішення тобто БЕЗ забезпечення рішення відповідним фінансовим ресурсом;
  • прийняття рішення органом влади включаючи фінансово-бюджетну складову рішення тобто із забезпечення рішення відповідним фінансовим ресурсом;
  • імплементація (впровадження) рішення без оцінки результативності (наприклад, здали об’єкт, але немає дороги чи пандусів);
  • оцінка виконання рішення (за результатами незалежного моніторингу визначено, що  об’єкт зданий в експлуатацію, працює або бенефіціарії отримали послугу чи гроші).

 5 етапи оцінювання народного депутата або 5 кроків на шляху до прозорого та доброчесного лобіювання 

В рамках методики оцінювання народного депутата здійснюється у 4 послідовні етапи або кроки. Кожен із етапів наближає нас до комплексної оцінки внеску народного депутата у вирішення проблем округу та наскільки йому вдалося уникнути ризиків політичної корупції, які супроводжують його на цьому шляху. 

Етапи/кроки оцінювання

1. Проблематика виборчого округу/округів. Формування суспільного порядку  денного

2. Оцінка порядку денного депутата та його відповідності суспільному порядку денному.  

3. Оцінка готовності народного депутата до публічних консультацій щодо включення проблем суспільного порядку денного до його порядку денного

4. Оцінка внеску народного депутата у вирішення проблеми виборців певної територій

5. Оцінка ризиків політичної корупції 

1)  В рамках ПЕРШОГО кроку  (формування суспільного порядку  денного) здійснюється формування 10 найбільш пріоритетних проблем/об’єктів, що формують КАРТУ проблем округу.

Тут має відбутися структурування (класифікація) проблем за принципом субсидіарності та визначенні проблем та питань політики, що потребують фінансування із державного бюджету.  На цьому етапі особливо важливо проаналізувати документи, які впливають на регіональний та місцевий розвиток. Серед цих документів є Стратегія розвитку певної області на період до 2020 року, План заходів на 2015 – 2017 роки з реалізації Стратегії розвитку області, Програма соціального та економічного розвитку області та районів області, регіональні цільові програми, рішення "Про обласний бюджет на визначений рік", місцеві та районні програми економічного та соціального розвитку на визначений рік, рішення про місцевий бюджет, місцеві цільові та бюджетні програми тощо).  В рамках аналізу вищезазначених документів вкрай важливим є аналіз відповідних додатків у яких зазначені об’єкти капітального ремонту та  реконструкції, капітального будівництва та заплановані видатки на ці об’єкти. Така інформація дасть змогу сформувати бачення порядку денного органів влади. Сформувати бачення суспільного порядку денного допоможе аналіз відкритих джерел інформації, матеріалів у засобах масової інформації щодо суспільно важливих питань, результатів журналістських розслідувань, експертні обговорення тощо.

Проблеми/об’єкти суспільного порядку денного погоджуються із експертами та громадськістю, що передовсім включена до партнерства «Порядок денний народних депутатів України без ризиків політичної корупції».

2)  ДРУГИЙ КРОК – оцінка порядку денного депутата та його відповідності суспільному порядку денному.  

Часто те що робить народний депутат може не відповідати запитам виборців. В таких випадках кажуть, що порядок денний народного депутата не співпадає або мінімально співпадає із найбільш важливими очікуваннями виборців. Наприклад, депутат знаходить кошти із державного бюджету на будівництво стадіону в той час, коли за ці ж кошти можна було вирішити проблему сміттєзвалища чи відремонтувати колектор, який вже багато років знаходиться у аварійному стані.  Залучення експертів, лідерів думок, активістів, народних та місцевих депутатів та їх помічників до формування суспільного порядку денного є вкрай важливим для забезпечення максимальної відповідності між очікуваннями більшості виборців та тим, що робить народний депутат. Сформувавши спільно суспільний порядок денний та погодивши його із народним депутатом ми можемо відповісти на питання: «Чи те що зробив народний депутат справді є важливим для мене як виборця та мешканця округу і чи справді без втручання народного депутата не можна було вирішити проблему на місцевому чи обласному рівнях?».

 

3) ТРЕТІЙ крок - оцінка готовності депутата до публічних консультацій щодо включення визначених проблем суспільного порядку денного до його порядку денного в рамках публічних консультацій. 

Чим більшою є відповідність між тим, що є важливим та пріоритетним для виборців і тим, що робить народний депутат, - тим краще. Наслідком стане вищий рівень довіри до народного обранця. Більше того, маючи КАРТУ проблем території із чітким обґрунтуванням пріоритетних проблем, завдання спрощується – народний депутат має застосовувати надані йому повноваження та інструменти для вирішення проблем виборців.

 

 

4) ЧЕТВЕРТИЙ КРОКоцінка внеску народного депутата у вирішення проблем суспільного порядку  денного.

Навіть якщо народний депутат не погодив суспільний порядок денний під час консультацій, громадяни мають всі необхідні інструменти для здійснення моніторингу та оцінювання його діяльності та інформування про отриманні висновки виборців.

Чи використав народний депутат всі наявні у нього інструменти для просування у вирішенні проблем?  Серед засобів, які є у його розпорядженні є право законодавчої ініціативи, депутатські запити та звернення, комітетські та парламентські слухання, позитивно голосував за законопроект чи зміни та доповнення до чинного закону чи законопроекту, публічна участь у своєму виборчому окрузі у розгляді проблем, що мають відношення до вирішення проблеми в органах державної влади і органах місцевого самоврядування (наприклад, участь у роботі сесій місцевих рад, колегіях РДА, ОДА).

Оцінити внесок народного депутата можна на основі аналізу його передвиборчої програми та звітів про його діяльність, інструментів, які він використовує.  

 

 

5) ПЯТИЙ КРОК - оцінка ризиків політичної корупції.

Ці ризики переслідують народного депутата у процесі вирішення проблем власного чи суспільного порядків денних. Критерій корупційного ризику – базовий критерій оцінки діяльності народних депутатів. Корупційний ризик для цілей методології визначається як намір народного депутата неправомірно використати свої повноваження з метою отримання ресурсів державного бюджету для підкупу чи маніпуляцій позицією виборців свого округу з метою подальшого переобрання.

Тут вкрай важливою є відповідь на питання «ЯК?» та «ЯКОЮ ЦІНОЮ?» депутат вирішував проблеми виборців. 7 ризиків політичної корупції чітко описані та дають змогу чітко ідентифікувати ознаки політичної корупції у діяльності народного депутата.

  1. Завищення вартості вирішення проблеми задля подальшого лобіювання «своїх» підрядників, які звично не забувають «подякувати» шляхом «відкату».
  2. Конфлікт інтересів, що полягає у пов’язаності об’єкту лобіювання, що виступає інструментом вирішення проблеми, із  підприємницькою діяльністю депутата або пов’язаних із ним осіб, як то бізнес партнерів, родичів чи спонсорів його передвиборчої кампанії.
  3. Тіньове або непрозоре лобіювання («поставити перед фактом»). Полягає у тому, що виборців ставлять перед фактом, що гроші на об’єкт, що розглядається як інструмент вирішення проблеми з’являються завдяки діяльності народного депутата. У такій ситуації виборців ставлять перед фактом, що гроші знайдені. Але питання залишається - чи є цей об’єкт пріоритетним у суспільному порядку денному та чи справді немає інших альтернатив вирішень проблеми? Отже, ситуація коли виборцям пропонується вирішити проблему через фінансування певного об’єкту, який до цього не було включено до суспільного порядку денного та саме таке вирішення проблеми не обговорювалося із виборцями в рамках публічних консультацій, - оцінюється як ознака політичної корупції.
  4. Практика лобіювання пов’язана із «тушкуванням» тобто перехід із однієї фракції в іншу задля отримання фінансування на об’єкти, які знаходяться на території виборчого округу. Фактично така поведінка народного депутата може вести до національної політичні кризи заради вирішення локальних проблем виборців округу.
  5. Практика лобіювання без «тушкування». Полягає у фіксуванні факту «правильного» голосування попри рішення фракції та обіцянки виборцям задля отримання в подальшому фінансування на об’єкти, які знаходяться на території виборчого округу.
  6. Маніпулювання внеском у вирішення проблеми.  Полягає у фіксуванні присвоєння чужого внеску (наприклад, уряду, ОДА або органів місцевого самоврядування) у вирішення проблеми в рамках передвиборчої кампанії або звітів про діяльність  народного депутата, фіксуваннявідсутності включення проблеми до порядку денного народного депутата на підставі аналізу передвиборчої програми та звітів про його діяльність.
  7. Ігнорування та бездіяльність щодо проблем, які є в суспільному порядку денному. Полягає у ігноруванні та не вжиття заходів в рамках повноважень народного депутата щодо вирішення проблем, які є у суспільному порядку денному.Причини ігнорування проблеми часто мають корупційну природу (досягнення домовленості про невтручання) або пов’язані із некомпетентністю народного депутата та його помічників. 

Оцінювання ризиків політичної корупції здійснюється на підставі обраних проблем та об’єктів, що увійшли до суспільного порядку денного.

 

Методика розроблена та апробована Сергієм Панциром, Лесею Шевченко та Іваном Сікорою.

Посилання на авторів в разі  використання методики  є обов’язковим.   

 

Детальний опис методики в рамках розробленого навчального модуля:

 

Скачать //Navchalniy_modul_l.pdf

 

Громадське партнерство

«Порядок денний народних депутатів України без ризиків політичної корупції»

Публічність формування порядку денного народного депутата та громадський контроль за його діяльністю – шлях до лобізму без ризиків політичної корупції. Такий висновок можна зробити після ознайомлення із методикою оцінки внеску народного депутата у вирішення місцевих проблем та ризиків політичної корупції, що розроблена та презентована Фундацією «Відкрите суспільство» у 8 містах України.

Зараз у 8  «модельних» виборчих округах, формується громадське партнерство «Порядок денний народних депутатів України без ризиків політичної корупції». Метою партнерства є посилення спроможності представників інститутів громадянського суспільства у формуванні порядку денного народного депутата, оцінювати внесок народних депутатів України у вирішення проблем на місцевому рівні та здійснювати громадський контроль за ризиками політичної корупції в діяльності народних депутатів України. Приєднатися до Партнерства можна шляхом підписання Меморандуму. 

Також вже зараз можна долучитися до формування проблем та об’єктів суспільного порядку денного для народного депутата, що представляє виборців вашого округу у парламенті.

Експерти Фундації «Відкрите суспільство» переконанні, що громадяни мають право знати «ЩО» та «ЯК» лобіюють їх обранці в парламенті. Це важливо не лише з погляду  репутації та довіри до народного депутата, але й з точки зору ефективності використання коштів державного бюджету.

 «Впевнений, що разом ми зможемо зробити вагомий внесок в попередженні ризиків політичної корупції та зробити народних депутатів більш ефективними та результативними у лобіюванні  вирішення місцевих проблем», переконаний керівник проекту Іван Сікора.

 

Матеріал підготовлено в рамках проекту «Громадський моніторинг виділення фондів для округу», що виконуєтьсяФундацією "Відкрите суспільствов рамках Програми USAID  «РАДА: відповідальність, підзвітність, демократичне парламентське представництво» за фінансової підтримки Фонду Східна Європа.

Метою проекту «Громадський моніторинг виділення фондів для округу» є підвищення доброчесності, прозорості та підзвітності депутатів парламенту перед виборцями щодо інформування про лобіювання ними виділення коштів для їхніх виборчих округів.

Проект також покликаний налагодити ефективну взаємодію із громадянським суспільством та іншими заінтересованими сторонами на виборчих округах із народними депутатами, які їх представляють або закріпленні за виборчими округами. Така взаємодія можлива на умовах делегування народному депутату повноважень вирішувати ті місцеві проблеми, які можуть бути вирішені тільки на національному рівні.

Більше про тренінги у 8 модельних виборчих округах, які відбулися в червні-липні 2016 року на сайті Фундації «Відкрите суспільство» у розділі «ПОДІЇ».

Контактна інформація:

сайт Фундації «Відкрите суспільство»: www.osf.org.ua

Електронна адреса: info@osf.org.ua.

Контактний телефон організаторів:  +38044-425-77-09

Фейсбук сторінка Фундації «Відкрите суспільство»: https://www.facebook.com/OSF.UA

Фейсбук сторінка тренінгу: https://www.facebook.com/events/1092429814152847

 

Про Фундацію «Відкрите суспільство»:

Місія Фундації – просування цінностей відкритого суспільства через вплив на формування порядку денного публічної політики і фінансів.

Майже 15 років експерти Фундації «Відкрите суспільство»  здійснюють моніторинг та аналіз роботи Верховної ради України на предмет виконання передвиборчих обіцянок політичними силами, що представлені в парламенті. Більше за посиланням. Ми прагнемо щоб виборці були проінформованими про діяльності політичних сил, які вони підтримали на виборах. Також у фокусі уваги Фундації «Відкрите суспільство» є бюджетна та антикорупційна політика.

Основний пріоритет у сфері бюджетної політики є  місцеві бюджети. Більше 5 років ми здійснюємо моніторинг та оцінювання бюджету м. Києва, міських цільових програм та зараз здійснюємо методологічно-експертний та консультативний супровід та є співкоординаторами громадського партнерства «За прозорі місцеві бюджети!». Учасники партнерства здійснювали оцінювання  17 місцевих бюджетів з точки зору дотримання критеріїв  прозорості, участі та доброчесності на основі методики розробленої Фундацією «Відкрите суспільство».

Основний пріоритет у сфері антикорупційної політики є  антикорупційна політика та програми. Експерти організації брали участь у моніторингу та оцінювання державної антикорупційної програми, обласної та міської антикорупційної політики. Також експерти Фундації «Відкрите суспільство» брали активну участь у розробці державної антикорупційної програми на 2015-2017 рр. та рамкової антикорупційної програми для м. Києва у 2015-2016 рр. Напрацювання Фундації «Відкрите суспільство» лягли в основу численних рекомендацій та відкритих звернень спрямованих на попередження корупційних ризиків (наприклад, у положенні щодо проведення інвестиційних конкурсів в м. Києві), відміни рішень, які прийнятті і порушеннями вимог чинного законодавства та містять корупційні ризики (наприклад, будівництво на Микільській Слобідці в Києві, зонінг центральної частини Києва) та проектів нормативно-правових актів (законопроект щодо консультацій із громадянами, цільові програми в м. Києві тощо).

Більше про Фундацію «Відкрите суспільство» на сайті: www.osf.org.ua