Президент

Відео

Розділ на стадії наповнення. Вибачте за тимчасові незручності.

Інфографіка

    Розділ на стадії наповнення. Вибачте за тимчасові незручності.

Будьте в курсі!

Підпишіться на розсилку, щоб залишатися в курсі останніх новин, публікацій і матеріалів Фундації «Відкрите суспільство».

Вектори без Віктора: геополітичні концепції кандидатів у президенти

11.04.2014
Леся Шевченко

Неготовність до вступу в ЄС, анексія Криму Росією і розгойдування останньою сепаратистських настроїв у східних регіонах, неквапливість Заходу із захистом України змушують кандидатів у президенти чітко артикулювати свої зовнішньополітичні пріоритети.

На думку автора, все виразніше формулюється теза про те, що країна змушена сама вирішувати свої проблеми.

Найбільш впливовим кандидатам складно запропонувати щось кардинально нове. Альтернативи азимутів залишаються колишніми: Євросоюз, НАТО та Росія. Тим не менш, в програмах претендентів на пост глави держави стало менше обтічної риторики і більше конкретики. У сформованих умовах у Києва є мінімум три ключових варіанти: залишитися пострадянською республікою в орбіті "російського світу", пройти болісний шлях лібералізації та модернізації заради приєднання до ЄС, або ж спробувати утриматися на крихкому містку між західною і православною цивілізаціями, намагаючись отримати максимальну вигоду від посередництва.

щодо анексії АРК Крим

Всупереч невизнаної світовим співтовариством анексії Криму, основні кандидати стримано окреслили свої обіцянки щодо відносин з Росією. Найбільш радикально виступила Юлія Тимошенко, заявивши: "в наш спільний дім прийшла інша біда. Російська Федерація, всупереч усім міждержавнім договорами та нормам міжнародного права, здійснила військову агресію проти України". Вона пообіцяла виборцям повернути Україні півострів і якнайшвидше позбутися будь-яких форм залежності від північного сусіда. Відновлення дружніх відносин звільнена екс-прем'єр вбачає лише з "непутінською, демократичною Росією".

Націоналіст Олег Тягнибок готовий "покарати" РФ за окупацію АРК, в тому числі "запровадити візовій режим з Росією та безвізовий режим з державами ЄС. Він вимагає виключити Російську Федерацію з усіх міжнародних організацій, принципи яких вона порушила". Крім того, глава ВО "Свобода" обіцяє ліквідувати "агентуру Москви" в Україні. З аналогічною тезою виступив і його ідеологічний побратим, лідер "Правого сектора" Дмитро Ярош. Механізми протистояння спецслужб не уточнюються, як і критерії особистостей, яких можна вважати "п'ятою колоною Кремля".

Петро Порошенко виступив з більш м'яких позицій. Рішення кримського питання він вбачає виключно у дипломатичній площині, плануючи зайнятися деескалацією конфлікту і відновленням співпраці з Росією - "насамперед економічної - але з урахуванням незворотності нашого Європейського вибору та територіальної цілісності України".

Ще один бізнесмен, екс-регіонал Сергій Тігіпко заявив напроти жорстко: "припинити безглузді пошуки зарубіжних покровителів". Політик, що посів третє місце на виборах-2010, обіцяє відновити переговори з РФ в усіх сферах - виключно на прагматичній основі. Тим не менш, він натякає на плани повернути Крим, обіцяючи підготувати "план відновлення територіальної цілісності країни в дотеперішніх кордонах".

Кандидати від традиційно проросійських сил, КПУ і Партії регіонів, - Петро Симоненко і Михайло Добкін - звично висловилися на користь Москви. Але вже значно обережніше колишньої вкрай русофільської риторики. Екс-глава Харківської ОДА щиросердно зізнався, що ратує за швидке відновлення дружби з РФ. Більш того, Добкін прямо говорить про бажання залишитися в культурному просторі "русского міра", виступаючи за "створення єдиного гуманітарного простору". "Я на законодавчому рівні закріплю права російської мови в Україні, я захищатиму нашу спільну російсько-українську культуру і традицію", - обіцяє електоральний наступник Януковича. Симоненко, хоч і прагне до відновлення добросусідських відносин з РФ, Білоруссю і Казахстаном (читай, Митний союз), та все ж вважав за краще висловитися на користь позаблоковості і нейтральності України.

щодо НАТО

З цим готовий посперечатися Олег Тягнибок, зажадавши від НАТО чітких умов і термінів вступу України до Альянсу. Обурений російською агресією свободівець готовий вимагати від учасників Будапештського меморандуму 1994 року "дієвих, а не паперових гарантій". Більше того, він має намір підписати угоди з США та Британією про "негайну військову допомогу Україні в разі збройної агресії". Аналогічна теза є у Дмитра Яроша про співпрацю з Північноатлантичним альянсом "та іншими структурами міжнародної безпеки з метою запобігання зовнішнім загрозами".

Тему Альянсу підняли лише націоналісти. Тимошенко ж питання нацбезпеки пов'язує з ЄС. Тігіпко пропонує використовувати "зіткнення інтересів та особливе буферне положення країни як інструмент впливу", а Порошенко підкреслює, що Україна може захистити себе тільки самостійно. Аналогічно, Симоненко теж виступив за відновлення українського ОПК, а Добкін обійшовся обіцянкою повного переходу на контрактну армію "професіоналів, які будуть у змозі захищати її (України – Ред.) інтереси".

щодо Єврозоюзу

З урахуванням хвилі "європрихильників", що охопила Україну взимку 2013 року, в питаннях Євросоюзу в програмах кандидатів присвячено напрочуд мало. Тігіпко навіть не згадав ЄС, наполягаючи на "жорсткій та самостійній зовнішній політиці". Добкін вирішив інтегруватися в Митний Союз, а Симоненко звично звинуватив Захід у корисливості і перетворенні України в "ресурсну територію". Тимошенко, навпаки, готова вже до кінця нинішнього року повністю підписати асоціацію з ЄС і домовитися про безвізовий режим. Порошенко задумався про перспективи членства в Євросоюзі. Ярош пропонує обмежитися рамками асоціації, проте, лідер "Правого сектора" також збирається домагатися безвізового режиму та права на офіційне працевлаштування в країнах-членах. Тягнибок не говорить прямо про входження в ЄС, але збирається зробити з України "геополітічній центр Європи".

Інші геополітичні альтернативи звучать в програмах тільки представників правих сил, "Свободи" і "Правого сектора". Вони обидва наполягають на посиленні співробітництва з країнами Балто-Чорноморської осі (Швеція, Норвегія, Фінляндія, Литва, Латвія, Естонія, Польща, Болгарія, Туреччина, Грузія, можливо Білорусь), пропонуючи умовний "третій шлях" для балансу між тиском зі Сходу та заходу. Ярош також не забув і про Азію: він запланував посилення економічної кооперації з " Китаєм, країнами Південно-Східної Азії та арабського світу". Враховуючи значні зусилля МЗС Польщі та Швеції, а також лобі інтересів України в ЄС країнами Балтії, цей варіант виглядає компромісним на тлі протистояння Вашингтона і Брюссель-Москви.

Очевидна стриманість навіть проєвропейських кандидатів щодо ЄС неоднозначно вказує на ослаблення "західної надії" в політичному дискурсі. Прозахідні українські політики приходять до розуміння того, що Україна повинна навчитися самотужки справлятися з зовнішньополітичними викликами, не кажучи вже про внутрішні реформи. З іншого боку, збереження москвофільської риторики претендентів на Президента, що орієнтуються на електорат східних областей України є тривожним знаком - президентська кампанія може знову поглибити світоглядний конфлікт регіонів. Все виразніше формулюється теза про те, що країна змушена сама вирішувати свої проблеми, що стане хорошим уроком для неї.

Пов’язанні матеріали:

comments powered by Disqus