В ідеальному світі українського парламентаризму, який навряд чи марився навіть самим відчайдушним романтикам за часів протестів на Майдані, обрані проєвропейські партії прийшли в нове скликання з готовими талмудами законопроектів.
За час передвиборчої кампанії потенційні депутати безсумнівно активно вивчали кращі світові практики, писали чернетки до нових законів, звірялися з експертами, правили начерки - все, щоб не втрачати жодного дня для країни, що кришиться від відсутності реформ.
Та за перший день, бачу, що у головах новообраних депутатів, очевидно, - свій світ. Напевно теж ідеалізований, отруєний власним популізмом, що змушує здійснювати нераціональні вчинки.
В країні з військовим конфліктом, - рахунок йде навіть не на дні - як це робиться з популярним у ЗМІ аналізом "100-а днів" - а на години. Але тяга робити "красиві" вчинки, які б затьмарили спрагу крісел, долає декларовану відповідальність.
Побіжний погляд на перші подані партіями законопроекти відкидає у зневіру. Хронічна хвороба можновладців - невміння дивитися в майбутнє далі ніж на пару днів - продовжує підкошувати політичні сили.
Логічно було б подумати, що в першу чергу кожна партія подасть до парламенту в перші дні роботи. Адже ці законопроекти, перші законодавчі пропозиції, є символічними. Саме вони мали б показати початок виконання обіцянок даних під час передвиборчої кампанії. З чого, окрім підготовки Коаліційної угоди, розпочали новий політичний сезон політики у вищому законодавчому органі України ?
"Батьківщина". 2 законопроекти, і обидва - геополітичний популізм, що є особливо плідним для набору політичних очків враховуючи російську агресію. Перший пропонує відмовитися від позаблоковості і націлитися на вступ до НАТО, другий - вийти з СНД. Попри велике бажання отримати парасольку НАТО варто розуміти, що для інтеграції з НАТО варто бути готовим на рівні стандартів. А до натівських стандартів, українській армії, м’яко кажучи ще дуже далеко. В цій ситуації варто було б чітко визначати кроки які б вели Україну не до інтеграції з НАТО на рівні «хочу», але й на рівні «можу». Тож збоку «Батьківщини» логічним було б подання законопроектів, які б показували ресурси, які будуть задіяні для інтеграції з НАТО. А це потребує чіткою стратегії переозброєння, формування спільних військових частин тощо.
Пропрезидентський БПП. 6 проектів законів. Серед них: зниження пенсійного віку, публікація списків помічників нардепа на сайті ВР, введення 0,25% податку для великого бізнесу заради оборони країни, відкликання народного депутата.
"Народний Фронт" Арсенія Яценюка, в свою чергу, відзначився парою цікавих законопроектів. Перший пропонує заборонити приватизацію культових будівель та майна. Другий, - зіграв на випередження Порошенко, висунувши ідею скасування "особливого режиму місцевого самоврядування" для де-факто окупованих районів Донбасу.
Колишній провладний, а нині "Опозиційний блок" встиг подати до ВР цілу стопку законопроектів. Вони напрочуд чітко переформатували свій популізм для цільового виборця - "невідкладні заходи" по запобіганню "економічної катастрофи", "різкого зростання цін", посилення соцгарантій для шахтарів, захисту соціально вразливих громадян від кризи та інше.
Усвідомлюючи непрохідність своїх ініціатив, Оппоблок займе зручну нішу критики уряду з позицій лівого популізму, за що сам нещодавно звинувачував колишню опозицію. Примітно, що ОБ стрімко подав законопроект про парламентську опозицію - мабуть, вимагаючи негайної захисту своїх прав і апетитів на комітети.
Фракція Ляшка лаконічно відбулася законопроектом про протидію та запобігання сепаратизму.
Само собою, сподіватися на краще ніколи не пізно. Проте, як казав китайський мудрець, шлях у тисячу лі починається з першого кроку. І, схоже, багато політсил зробили цей крок не в той бік.
