Нещодавно команда експертів з Британії, України, Грузії та Молдови на запит Комітету закордонних справ Європейського парламенту підготувала аналітичне дослідження з процесу імплементації угод про асоціацію в Україні, Грузії та Молдові в порівняльній перспективі.
Країна-кандидат ЄС повинна створити тимчасову національну систему контролю, яка наглядала б за наданням державної допомоги (виконувала функції Єврокомісії).
Україна подекуди змінює законодавство та займається євроінтеграцією для когось іншого, не замислюючись, навіщо воно їй і що з того вийде. Тим самим ми закладаємо нові системні проблеми, створюємо правові колізії і тупцюємо на місці.
Україна має досліджувати судову практику ЄС, принципи, на яких вона ґрунтується, що дозволить ефективніше відстоювати права та інтереси національних компаній у суді ЄС.
Європейський союз у прямому сенсі оцифровує свою економіку, передбачаючи збільшення глобального впливу новітніх технологій та зростання прибутків від електронної комерції, обміну даних та послуг.
В Україні замислились про захист національного виробника, який бере участь у державних закупівлях. Мета гарна – збільшити частку української продукції серед усіх пропозицій, які виграють на тендерах.
У сфері телекомунікацій ще рік тому мала бути розроблена дорожня карта, яка стала би основою системних законодавчих змін. Але стратегічного документа досі не існує, тому до парламенту надходять різноманітні ініціативи, іноді суперечливі, подекуди дискусійні.
