Аналітика. Публічні фінанси. Бюджет Києва. Статті.

Знати – означає могти

п'ятниця, 27 березня 2009 374
У світовій теорії і практиці адміністративне управління порівнюють з медициною, а фах управлінця з фахом лікаря. Відмінність – лише в одному: соціальний управлінець – державний службовець, менеджер комерційної чи громадської організації – лікує й попереджає соціальні хвороби – дисбаланси інтересів, обмеження прав і свобод людини, порушення рівності можливостей, блокування перспектив загального розвитку і т.д. А для цього він має вміти професійно досліджувати й виявляти соціальні інтереси; прогнозувати ризики й проблеми їх реалізації; розуміти системну будову соціальних проблем і знаходити такі їхні складові елементи (об’єкти впливу), управляючи якими можна досягти розв’язання цих проблем.

Як лікар професійно зобов’язаний надавати хворій людині якісну рецептуру і спосіб найбільш ефективного й ощадливого лікування, так і державний управлінець мусить розробляти якісні проекти рішень та ефективні механізми їх впровадження на основі моніторингу, аналізу й оцінки результатів.

Тому поширення новітніх управлінських знань, підвищення професійної кваліфікації службовців органів місцевого самоврядування має надзвичайно важливе значення для забезпечення сталого місцевого розвитку, більш ефективної реалізації прав і свобод громадян.

З метою підвищення рівня практичних навичок службовців органів місцевого самоврядування з питань підготовки і прийняття рішень у структурі виконавчих органів місцевих рад експертами Фундації «Відкрите суспільство» підготовлено пакет навчально-освітніх матеріалів для проведення семінарів-тренінгів на місцевому рівні та інформаційно-методичного впровадження регуляторного і муніципального менеджменту.

Стратегічною метою адміністративної реформи є побудова сучасної моделі державно-адміністративного менеджменту, зорієнтованої на економічно ефективне використання суспільних ресурсів (нормативно-правових, науково-інтелектуальних, матеріально-технічних, кадрових, фінансових і т.д.) та на надання адміністративних послуг громадянам і фізичним особам.

Розвинені держави світу застосовують ефективні прийоми і технології подолання бюрократичної інертності та її опору нововведенням, переорієнтації управління зі здійснення процесів (дотримання процедур і правил) на досягнення якісних кінцевих результатів. У світі сформувалася окрема професія політичного й адміністративного менеджера, який професійно займається виявленням і врегулюванням соціальних конфліктів та інтересів.

Регуляторний менеджмент – це практика розробки і впровадження регулярних вимог, які забезпечують максимально ефективне управління інтелектуальними, фінансовими і матеріальними ресурсами. Ще з 30-х років ХХ століття було виявлено близькі системні характеристики між комерційним та адміністративним менеджментом та необхідність їхнього зближення. Починаючи з 90-х років ХХ століття, з початком глобальної революції в державному управлінні, технології менеджменту стали активно використовуватися з метою підвищення ефективності адміністративного управління. У системі державної служби, окремих органах влади і управління менеджмент реалізується на основі таких головних функцій: планування, організація, координація, мотивація і контроль.

З початку 2004 року в Україні діє Закон України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності», завдяки застосуванню норм якого органи місцевої влади можуть:

● правильно і своєчасно визначати соціально-економічні потреби територіальних громад;

● розробляти ефективні регуляторні рішення для реалізації прав, законних інтересів та задоволення потреб територіальних громад;

● якісними регуляторними рішеннями збалансовувати інтереси громадян, суб’єктів господарювання і влади та завдяки цьому запобігати можливим конфліктам і проявам невдоволення громадян державним і муніципальним управлінням;

● побудувати такі механізми розробки, прийняття й моніторингу виконання регуляторних рішень, завдяки яким територіальні громади перетворюються на фактичних замовників ефективного управління та його активних співучасників, що створює суттєві соціально-економічні й політичні переваги;

● створити мережу партнерства між органом місцевої влади та територіальною громадою та завоювати довіру громадян до місцевих регуляторних рішень та місцевої соціально-економічної політики;

● суттєво підвищити економічну ефективність, відкритість, виконуваність вимог регуляторних рішень, які приймаються з метою регулювання господарських відносин у регіонах і населених пунктах;

● суттєво зменшити можливості помилок і прорахунків під час розроблення, прийняття і впровадження регуляторних рішень;

● розподілити відповідальність між органами влади та територіальними громадами за результативність рішень у сфері регулювання господарських відносин та уникнути небажаних політичних наслідків від можливих управлінських невдач (оскільки сама територіальна громада стає замовником управління, головною передумовою його ефективності стає насамперед її здатність самоорганізуватися й брати активну участь у визначенні й розв’язанні місцевих соціально-економічних проблем);

● ефективно реалізовувати положення соціально-економічних програм місцевого розвитку і виборчих програм – створити систему адміністративного менеджменту реалізації економічних блоків програм розвитку територій і населених пунктів.

Підготовлені експертами Фундації навчально-методичні матеріали допоможуть службовцям готувати більш якісні та економічно ефективні рішення з місцевого розвитку, покращити рівень управління місцевими ресурсами і – що важливо – налагодити правильно побудовану технологічну взаємодію з громадськістю, що дає їм змогу уникати багатьох помилок при прийнятті рішень та суттєво покращувати якісний рівень місцевої економічної політики.