Згідно статті 5 Конституції України, єдиним джерелом влади є народ, який здійснює владу безпосередньо і через органи державної влади та органи місцевого самоврядування. Тобто безпосереднє народовладдя є першочерговим способом організації влади в нашій державі. Воно виступає фундаментом і запорукою встановлення реальної демократії, недопущення авторитаризму в будь-кому його прояві та дотримання прав людини кожним чиновником, правоохоронцем і суддею.
Окрім виборів, загальноприйнятим у кожній демократичній країні інструментом прямого народовладдя є референдум, за допомогою якого народ бере безпосередню участь у вирішенні найважливіших питань державного і суспільного життя. Саме на всеукраїнському референдумі 1 грудня 1991 року український народ висловив майже одностайну підтримку Акту проголошення незалежності України, прийнятому Верховною Радою України 24 серпня 1991 р.
У той же час, процедура будь-якого загальнодержавного референдуму в разі її підконтрольності бюрократичному апарату та непрозорості його проведення відкриває широкі можливості для маніпулювання народним волевиявленням та легітимізації рішень, вигідних владній верхівці. Саме через сумнозвісні референдуми свого часу прийшов до влади і отримав необмежені повноваження, а потім узагалі скасував парламент Адольф Гітлер. Так само через референдуми прийшли до влади диктатори в Сирії, Туркменії та інших республіках Середньої Азії.
Під ширмою всеукраїнського референдуму планував зруйнувати парламентаризм та остаточно узурпувати владу і режим Януковича. 06.11.2012 р., в останній день роботи Верховної Ради 6-го скликання, було похапцем, в напівпорожній залі парламенту, методом «кнопкодавства» і з численними процедурними порушеннями прийнято Закон №5475-VI «Про всеукраїнський референдум». Під час його розгляду і прийняття було проігноровано всі зауваження з боку депутатів і експертів-правників. Цей закон, за який одноголосно і повним складом проголосували Партія регіонів і КПУ, можна порівняти з ганебними законами «про диктатуру» 16 січня. Він суперечить цілі низці основоположних норм Конституції України та відкриває широкі можливості для маніпуляцій народним волевиявленням і фальшування його результатів шляхом необмеженого використання адмінресурсу та впливу чиновництва на всі етапи організації, проведення і визначення результатів референдуму.
Основні недоліки цього закону:
1. Закон №5475-VI повністю суперечить статті 156 Конституції України, за якою зміни до Основного Закону приймаються не менш як двома третинами від конституційного складу Верховної Ради України, затверджуються всеукраїнським референдумом, який призначається Президентом України. Натомість Закон №5475-VI передбачає, що шляхом референдуму і в позапарламентський спосіб можуть вирішуватися будь-які питання, в тому скасовуватися, змінюватися і затверджуватися нові закони, прийматися зміни до Конституції і навіть нові редакції Основного Закону. Оскільки результати референдуму мають пряму дію, закони і зміни до Конституції набиратимуть чинності відразу після того, як Центральна виборча комісія оголосить результати референдуму. Таким чином законотворення і вся повнота законодавчої влади переходить до президентської вертикалі, яка зможе за допомогою «ручного» і керованого референдуму та маніпулювань підрахунком голосів, медійної машини агітації й політреклами та адмінресурсу слухняного чиновництва «протягти» і легітимізувати будь-яке вигідне для себе рішення, в тому числі змінити конституційний устрій і взагалі скасувати базові демократичні інститути.
2. Закон №5475-VI повністю ліквідував можливості проведення місцевих референдумів, які передбачені статтею 38 Конституції України. Світова практика доводить, що саме місцеві референдуми є найбільш продуктивною і найменш маніпулятивною формою безпосередньої демократії і участі громад в управлінні й вирішенні важливих питань. Це пов'язано з тим, що на місцевих референдумах громадяни приймають усвідомлені рішення, бо вони голосують за те, що розуміють і з чим безпосередньо стикаються.
3. Закон №5475-VI містить непрозорі і надзвичайно складні процедурні механізми організації і проведення всеукраїнського референдуму та передбачає непублічний і непідзвітний порядок підрахунку голосів. Це розкриває фактично необмежені можливості для маніпуляцій та використання адмінресурсу з метою фальсифікації і підробки саме таких результатів «народного волевиявлення», які найбільш вигідні й необхідні для інтересів владної верхівки.
4. Закон №5475-VI не відповідає європейським стандартам та нормам міжнародних документів – статутним принципам Ради Європи, резолюції Парламентської асамблеї Ради Європи №1121 (1997) «Про інструменти участі громадян у представницькій демократії» та низці документів Венеціанської комісії (зокрема, Кодексу належної практики щодо референдумів).
5. Закон №5475-VI містить загрози для територіальної цілісності і суперечить статті 2 Конституції України. Через передбачений ним так званий «ратифікаційний референдум» може вирішуватися будь-яке питання зміни території нашої держави, що містить загрози для національної безпеки і територіальної цілісності.
6. Закон №5475-VI виписаний у такий спосіб, щоб стати в руках владної президентсько-виконавчої верхівки практичним знаряддям узурпації влади та закріплення за нею усіх важелів управління державою під виглядом сфальшованого «народного волевиявлення», яке неможливо викрити і спростувати.
7. Закон №5475-VI не передбачає жодної участі політичних партій у формуванні комісій з проведення референдуму та позбавляє їх можливості мати власних офіційних спостерігачів. Участь у формуванні комісій беруть лише представники органів державної влади і органів місцевого самоврядування, що відкриває широкі можливості для адміністративного впливу на процес референдуму та фальсифікації результатів голосування. Згідно із Законом №5475-VI політичні партії взагалі не є суб’єктами процесу референдуму. Це не відповідає положенням ст. 36 Конституції України, відповідно до якої політичні партії сприяють формуванню і вираженню політичної волі громадян.
У зв'язку з цим вимагаємо:
1) від народних депутатів і суддів Конституційного суду:
- у невідкладний термін звернутися з конституційним поданням про визнання неконституційним Закону України від 06.11.2011 р. №5475-VI «Про всеукраїнський референдум» та офіційно визнати неконституційним згаданий закон, прийнятий з метою використання народного волевиявлення як ширми для узурпації влади в Україні і встановлення диктатури в усталений спосіб;
2) від Президента і народних депутатів:
- у рамках національної робочої групи, із залученням незалежних експертів-правників та шляхом консультацій з громадськістю, підготувати нову редакцію законопроекту «Про всеукраїнський референдум» та прийняти новий сучасний і демократичний закон, який чітко відповідатиме європейським стандартам і положенням Української Конституції та служитиме знаряддям реалізації народовладдя, а не його фальсифікації в інтересах владної верхівки.
Леся Шевченко, президент Фундації «Відкрите суспільство»
Іван Сікора, директор Фундації «Відкрите суспільство»
