В рамках своєї співпраці з Україною, Рада Європи виконує проект «Програма невідкладних заходів» (Immediate Measures Package), який містить компонент «Громадянське суспільство». Метою даного компоненту є інституціоналізація ефективної та сталої участі громадянського суспільства в процесі прийняття рішень.
Важливим результатом роботи згаданого компоненту є розробка проекту Стратегії залучення громадянського суспільства в процес прийняття рішень в Україні. Для написання проекту Стратегії, Відділ громадянського суспільства прагне працювати в тісній співпраці та консультації із усіма зацікавленими сторонами, зокрема громадянським суспільством та владою. На першому етапі процесу, група Українських та міжнародних експертів підготувала документ, який містить елементи для дискусії на зустрічі оцінки та стратегічного планування, що відбулась 24-25 листопада 2014 року, в Києві. Під час цієї зустрічі, учасники обговорили стратегічні напрямки для подальшого сприяння участі громадян у процесі прийняття рішень. За результатами цієї зустрічі було розроблено основу для проекту Стратегії. Багатостороння робоча група, погоджена учасниками, складається із представників Українського громадянського суспільства та влади, а також декількох міжнародних експертів, які допрацюють проект Стратегії залучення громадянського суспільства в процес прийняття рішень в Україні, враховуючи отримані коментарі до 4 грудня. На круглому столі, який відбудеться 08 грудня (м. Київ), будуть представлені Стратегічні напрямки для детального обговорення усіма Українськими стейкхолдерами.
Із текстом проекту Стратегії можна ознайомитись за вказаним лінком (сайт Офісу Ради Європи в Україні)
«Революція Гідності» в Україні гостро поставила питання ефективної влади, що діятиме в інтересах людей. Сьогодні виведення України з кризового стану ускладнено агресією Росії проти України і поєднується з необхідністю вирішення першочергових пріоритетів. Тому великої ваги набуває питання перегляду суспільного договору між державою та громадянином.
Для повноцінного діалогу та партнерства – обов’язкової вимоги вирішення надскладних завдань, влада повинна вийти з режиму персонального прийняття рішень. З іншого боку, потрібне розвинуте та фахове громадянське суспільство, котре б достойно відображало інтереси усіх українських громадян.
Вимоги розширеної громадської участі лунали під час «Революції Гідності». У лютому 2014, коли президент Янукович втік з країни, а київський Майдан проголосував за склад «уряду народної довіри», майдани по всій Україні не поспішали розходитися. В цей час риторика вимог учасників протестів кардинально змінилася. Увага учасників протестів переключилася з сфери політикуму на дещо фундаментальніше, а саме перегляд балансу між державною владою та суспільством.
Основний аргумент протестувальників – «ми не дозволимо диктатурі розвинутися знову». Таким чином, учасники протестів активно заявили про свою готовність до участі в прийнятті важливих для них рішень та початок пильного громадського контролю на загальнодержавному, та, особливо, на місцевому рівнях.
Водночас, в колах публічних службовців та медіа укорінилось дещо інструментальне поняття «громадський контроль», котре, по суті, звелося до механізмів, які громадськість використовує для оцінки ефективності роботи органів влади (наприклад, моніторинг чи експертиза). Проте сама ідея того, що громадськість може і повинна контролювати владу є ширшою.
Логіка участі громадськості у процесі вироблення та імплементації політики проста: ті на кого впливатиме політика повинні бути залученими у процес її вироблення. При цьому влада, залучаючи громадськість, дає обіцянку, що її внесок буде врахований. Громадськість може бути носієм унікальних знань та кращого розуміння ситуації в тій чи іншій галузі, що робить рішення, прийняті у співпраці з нею, більш ефективними.
Сьогодні ми закладаємо той фундамент, який буде працювати десятиріччями. Ми хочемо щоб розроблена нами Стратегія стала стимулом для ефективної взаємодії влади, громадян і бізнесу.
Стратегія включає в себе кілька взаємопов’язаних компонентів. На мою думку, одним з найважливіших аспектів є саме побудова культури участі шляхом підвищення обізнаності та створення потенціалу.
Культура громадянської участі – особливий феномен для нашого українського, пострадянського суспільства. Багато років суспільству нав’язувалася несправжня, удавана «жвава» участь у житті громади, партії чи колективу. Після розпаду соціалістичного блоку це вилилося у тенденції обособлення, відсторонення кожного індивіда від суспільного та політичного життя в цілому. До цього додалося загальне падіння довіри до держави як інституту та подальше зростання рівня незадоволення. Ситуація, як я вже говорила, кардинально змінилася під час та після Майдану.
Крім того, досвід успішних світових демократій демонструє, що економічне зростання не можливе без ефективної політики та підтримки її громадянами. А отже залучення громадян до дискусії щодо формування цих політик є ключовим.
Водночас постало питання яким чином здійснити такі масштабні перетворення.
І тут, відповідаючи на суспільний запит, зокрема в рамках міжнародної співпраці, експертами Ради Європи та громадським експертами запропоновано комплексний продукт, до розробки якого мала честь долучитися і Фундація Відкрите Суспільство – Стратегію, котра сьогодні представлена.
Стратегія включає в себе компонент розвитку культури громадянської участі та передбачає фасилітацію широкого діалогу між усіма сторонами, залученими до цього процесу – суспільства, представленого громадськими організаціями, та чиновника.
Різні компоненти програми, зокрема включатимуть розгорнуту інформаційну кампанію, заходи щодо нарощування потенціалу громадянського суспільства та навчання задля нарощування потенціалу публічної адміністрації.
Таким чином, Стратегія має на меті розвинути елементи громадської участі. Будьмо реалістами, традиції та норми поведінки – тобто «культуру» будь-чого важко розвинути/змінити за ніч. Проте, зважаючи на великий суспільний запит, сподіваємося, що пропонований варіант Стратегії вже скоро принесе очікувані результати.
Дякую за увагу!
