Отримання всієї повноти виконавчої та законодавчої влади політичними силами коаліції створило ідеальні умови для проведення реформ. Укладена Коаліційна угода, здавалося б, мала стати дорожньою картою для діяльності всіх гілок влади. Реалізація запланованих реформ, можливо, і не привела б до моментального покращення життя пересічного громадянина, але створила б умови для подальшого перетворення країни. На жаль, слід констатувати що, за окремими винятками, «віз і нині там». Хочеться вірити в те, що основною причиною повільного просування реформ є надто висока планка, яку поставила перед собою коаліція політичних сил, а тому протягом 100 днів тривала напружена підготовка до реалізації запланованого, і «далі все буде»…
Крім того, Україна переживає не всіма й не до кінця визнану військову агресію, котра забирає не лише безпрецедентні фінансові ресурси, але і створює колосальне навантаження на керівництво країни. Іноді складається враження, що підписанти Коаліційної угоди не очікували, що буде настільки складно. Проте в багатьох ситуаціях війна ні до чого. У хід просто йдуть «перевірені схеми попередників», і тому реформи гальмуються не стільки з об’єктивних, скільки із суб’єктивних причин. Такий вже в нас керівний клас – «нереформістський». Небажання представників влади брати відповідальність за непопулярні рішення, що межує майже з саботажем, непрозорість кадрової політики, боротьба між політичними силами в межах коаліції, періодичні корупційні скандали на тлі військових поразок та розгортання економічної кризи створює враження, що владні еліти так і не усвідомили небезпеки, що зависла над країною.
Втім, деяких «міні-реформ» все-таки вдалося досягнути. Старт децентралізації, податкової та бюджетної реформ, ухвалення закону про Національне антикорупційне бюро, прозорість публічних фінансів, забезпечення права на справедливий суд свідчать про невідворотність змін. Часто цьому передував тиск громадськості або іноземних донорів. Звісно, війна – не привід для громадянського суспільства послаблювати свою «вотчдогівську» функцію. Але іноді це призводить лише до ситуації лебедя, рака і щуки: а «віз і нині там». Загалом з-поміж 17-ти розділів Коаліційної угоди Кабінет Міністрів та Президент частково виконали тільки 9, не виконали 7 (виконання розділу «Конституційна реформа» не можливо виміряти через відсутність конкретно зазначених цілей). Нижче приведено детальний аналіз реалізації заходів органів влади, які спрямовано на виконання угоди.
Повний текст аналізу 100 днів преглянути нижче
