Якщо раніше приводом для гордості народних обранців було прийняття гучного законопроекту чи-то «развод як котят» своїх політичних опонентів, то наразі ВР цілком працює на популістичні лозунги, а її головним інструментом стає вказання пальцем – «вони нам заважають працювати».
Теорії управління досить чітко описують подібну ситуацію терміном презентеїзм – присутність на робочому місці, проте зі зниженою ефективністю. Причини презентеїзму в організації можуть бути найрізноманітніші – в когось проблеми вдома, комусь нездоровиться, хтось мріє про іншу роботу, хтось шефа ненавидить. На виході – людина начебто й на місці й робить те, що потрібно, але результат далекий від оптимального.
ВР наразі діє в схожому ключі. Люди є, ресурси є – результат відсутній. Й проблема навіть не у відсутності консенсусу, й якомусь політичному чи-то економічному протистоянні. Складається відчуття, що їм так просто легше справлятися з труднощами нелегкого депутатського покликання. Тобто важко працювати, важко писати законопроекти (важко вочевидь навіть змусити когось писати їх за тебе), важко в комітетах просиджувати, важко сидіти цілий робочий день у зручному кріслі Ради.
Важко.
Але разом з тим ж треба акумулювати популярність. Тому якось сама собою випрацювалась схема такого собі взаємного «шантажу». Опозиція щодня виставляє умови початку своєї активної участі в законодавчому процесі – мовляв, якщо голосуватимете особисто, якщо повернете Власенку мандат, якщо збережете Гостинний двір, якщо призначите дату виборів мера Києва, якщо [вставити власний варіант] от тоді й отримаєте від нас законодавчу діяльність, а поки «ви нам заважаєте». Провладні сили займають іншу позицію – ми слідуємо чітко літері закону й регламенту, так як ви того бажаєте, шановні опозиціонери, тому вибори мера Києва мають бути призначені після місцевих виборів в області, рішення ВАСУ ми обговорювати не можемо й взагалі ми подаємо життєво важливі для економіки законопроекти (які це цікаво?), а «ви нам заважаєте».
Презентеїстська Рада може в перспективі стати ще більш нищівним явищем, за Раду «кнопкодавчу». Популістична бездіяльність може поступово стати «зоною комфорту» депутатів, а ВР стане ток-шоу майданчиком з бійками й красивими закликами. Януковичу такий стан речей, скоріш за все, прийде до вподоби – з`явиться час щось вигадати для майбутньої кампанії й завжди буде чим дискредитувати опозиційних лідерів.
А країна продовжуватиме жити, як завжди відірвана від обраної влади.
