«Дзеркало тижня. Україна» №10, 21.03.2014, стаття "Піррова перемога Росії в Криму".
Перехід на світові ціни у відносинах з Кримом може дати Україні можливість одержати додаткові надходження до державного бюджету в розмірі від 2,6 до 4,7 млрд дол. США (26–47 млрд грн за курсом 9,95 грн/дол.).
Для цивілізованих країн дотримання норм міжнародного права, зокрема, права на власну територію, повинно бути імперативом. Однак Росія знову перетворюється на "кровожерливого ведмедя". Спробуємо оцінити вартість анексії Криму з боку РФ. Цинічний підрахунок вигод і втрат часто діє на політиків, як холодний душ.
На початку 2011 р. оцінки вітчизняних експертів щодо конкурентоспроможності півострова були доволі реалістичними і не надто втішними. Наведемо їх висновки щодо п'яти галузей кримського господарства (туристичного бізнесу, енергетики, промисловості, транспорту і сільського господарства).
Конкурентоспроможність основного надбання півострова — санаторно-курортного і туристичного комплексу — порівняно із західноєвропейськими регіонами відпочинку рік у рік знижується. Майже 70% туристів у Криму є українцями, решта — громадяни РФ та інших країн.
Незадовільна якість туристичних і супутніх послуг спричинена такими чинниками, як:
— неорганізованість і тінізація готельно-туристичного бізнесу (якщо в 2010 р. на обліку в податковій перебувало більш як 10 тис. чоловік, що здають житло, то в 2012-му їх залишилося тільки
3 тис.);
— низький рівень розвитку рекреаційної інфраструктури і транспортного обслуговування;
— незадовільний еколого-санітарний стан курортів.
Агресивна цінова політика, спрямована в бік надмірного завищення цін послуг, тільки погіршує нераціональне співвідношення "ціна/якість".
Високий рівень енергетичної залежності економіки півострова зумовлено:
— значними втратами в мережах при передачі електроенергії;
— недостатнім використанням відновлюваних джерел енергії.
Рівень конкурентоспроможності кримської промисловості погіршується внаслідок:
— застарілої матеріально-технічної бази та технологій, зношеності основних виробничих фондів (до 70%);
— домінування виробництва сировини і продукції проміжного споживання.
Ресурсомісткі технології промисловості посилюють антропогенний вплив на довкілля, перешкоджаючи розвиткові як курортної галузі, так і сільського господарства.
На заваді реалізації транзитного і транспортного потенціалу півострова стоять:
— невисока пропускна спроможність портів і залізничних мереж;
— невідповідність транспортно-експлуатаційних характеристик доріг сучасним вимогам;
— зношеність основних виробничих фондів, передусім рухомого складу.
Серед основних проблем сільськогосподарського комплексу слід виокремити такі:
— збільшення імпорту сільськогосподарської продукції;
— відсутність модернізованої інфраструктури аграрного ринку;
— зловживання в сфері земельних відносин.
Низький рівень реалізації економічного потенціалу півострова обмежує експортну орієнтованість його економіки. Нерозвиненість промислово-коопераційних зв'язків з іншими областями України спричинює концентрацію обмежених місцевих ресурсів у локальних центрах економічного зростання, що не сприяє збільшенню доходів бюджету.
Дотаційний бюджет: лише 20% бюджету АРК — власні надходження
Понад 4 млрд грн з 5,4 млрд бюджету Криму-2014 становлять надходження з державного бюджету України. Кримський бюджет є хронічно дотаційним, незважаючи на те, що АРК є єдиним регіоном України, до бюджету якого зараховується акцизний податок на товари, вироблені в Україні (табл. 1).
Фактично акцизний податок — це ще один офіційний трансферт з держбюджету України. У 2012 р. частка власних доходів бюджету АРК (без акцизного податку) становила 20,9%, а на
2014-й запланована у розмірі 20,1%. І коли мова йде про розширення прав півострова, то слід не забувати про цю статтю доходів.
Доходи від акцизного податку дорівнюють 54% власних надходжень бюджету півострова, тобто є удвічі більшими, ніж надходження від податку на доходи фізичних осіб (ПДФО). Акциз є доходом, який спрямовується на виплату зарплати працівникам бюджетної сфери.
Проте для отримання цих обсягів надходжень було розробленорегіональну програму підтримки виробників алкогольної продукції. Згідно з цією програмою кримським вино-горілчаним компаніям, які щомісяця сплачують більш як 1,5 млн грн акцизного податку, компенсується частина витрат на придбання сировини, матеріалів і впровадження ресурсоощадних технологій. У програмі беруть участь ТОВ "Кримська горілчана компанія" (подейкують, що за компанією Eastern Beverage Company S.A., формальним власником якої є британський бізнесмен Ніл Сміт, стоять екс-власники збанкрутілої в 2009 р. компанії "Союз-Віктан"; так, кредитори "Союз-Віктану" не висунули претензій новим власникам підприємства, яке володіє торговими марками, що раніше належали "Союз-Віктану"), ЗАТ "Кримський вино-коньячний завод "Бахчисарай" (62% акцій володіє корпорація "Олімп" і контролюється екс-нардепом П.Климцем, регіоналом з Донецька), ЗАТ "Октябрський вино-коньячний завод", ПАТ "Пивобезалкогольний комбінат "Крим", ТОВ "Алеф-виналь-Крим", ДП "Завод шампанських вин "Новий Світ". Приблизно по 40% загальних обсягів акцизного податку припадає на частки "Кримської горілчаної компанії" і Бахчисарайського винзаводу. Решта компаній сплачують ще 10% обсягів акцизного податку. У жовтні 2013 р. фінансову допомогу шести вино-горілчаним кримським компаніям було збільшено майже на 200 млн грн — зі 133 до 330 млн грн. Загалом на одну гривню бюджетної підтримки шість компаній разом генерують 3,8 грн акцизного податку.
Тіньові зарплати є однією з причин недонадходжень від ПДФО. Зокрема, кількість осіб, із зарплати яких перераховується податок на доходи фізичних осіб у місцеві бюджети півострова, є удвічі меншою, ніж кількість працездатних громадян. Обсяги надходжень від сплати туристичного збору є на порядок меншими від потенційних, адже його сплачує третина від неорганізованих туристів і незначна кількість міні-готелів. Навіть користуючись недорогими ресурсами з материка (водою та електроенергією), і нині економіка півострова має значні проблеми, а в разі переходу до оплати за світовими цінами на кримчан чекають нелегкі часи. За оцінками віце-прем'єра АРК Р.Теміргалієва, півострову потрібно
1 млрд дол. на підтримку бюджетної системи і ще 3 млрд дол. — на інвестиції в економіку.
Золота вода для Криму вартістю від 2,4 до 4,2 млрд дол.
Відсутність прісної води з давніх-давен була величезною проблемою для Криму. Затопивши значну частину родючих земель, тодішня УРСР створила надійне джерело прісної води для півострова. Через Північно-Кримський канал, побудований у 1961–
1971 рр., Крим забезпечує 85% потреби у водних ресурсах, отримуючи 1,2 млрд кубометрів води щороку. Станом на 1 січня 2014 р. за кубометр води жителі Сімферополя сплачують 3,22 грн. Рівень відшкодування затвердженими тарифами фактичної собівартості (5,07 грн/м3) для населення становить 63,4%.
Ще нижчим є рівень відшкодування фактичної собівартості водопостачання севастопольцями — 57,3%, які сплачують 3,40 грн/м3, тоді як фактична собівартість дорівнює 5,94 грн/м3. Водночас для населення міст на морському узбережжі ціна кубометра води уже становить 8 грн, а за межами міст — 14 грн.
Проте ціна одного кубометра води в країнах Європи перебуває в діапазоні від 1 до 3,5 дол., в Австралії — 2,1 дол. США. Тому в разі переходу на європейські ціни кримчанам доведеться пристосовуватися до тарифів на рівні 18–32 грн/м3. Зрозуміло, що таке подорожчання водопостачання неминуче позначиться на вартості як санаторно-туристичного бізнесу, що і так є невиправдано дорогим порівняно з наданим сервісом, а оплата реальної вартості води зробить сільське господарство півострова просто нерентабельним.
Сподівання на наявність власних водних ресурсів (сніг, дощ, підземні води) оманливе. Внутрішніх запасів води з 23 кримських водосховищ може вистачити лише на кілька місяців.
З іншого боку, у зовнішній торгівлі товарами України може з'явитися ще одна стаття: "Експорт водних ресурсів". Від продажу 1,2 млрд м3 води державний бюджет України може отримати дохід у розмірі від 2,4 до 4,2 млрд дол.
Електроенергія, на яку Криму слід знайти ще 0,2–0,5 млрд дол.
Щодо електроенергії, то 80% її надходить до Криму із Запорізької та Каховської ГЕС. У 2013 р. півострів спожив 4692,6 млн кВт∙год., що становить 3,2% усього енергоспоживання України. Отже, з материка надійшло 3750 млн кВт∙год. електроенергії.
Експорт електроенергії з України в 2013 р. становив 9861,5 млн кВт∙год., на якому країна заробила 582 млн дол. При застосуванні середнього експортного тарифу за поставки електроенергії півострів повинен був би заплатити 221,5 млн дол. Крім того, напівмонопольне становище постачальника дає змогу диктувати і вищі ціни. Ймовірно, після переходу на оплату електроенергії за світовими цінами кримчанам доведеться сплачувати від 0,56 грн (0,059 дол.) за 1 кВт∙год., або й удвічі більше.
Кінцева ціна "незалежності" Криму — 5–9 млрд дол.
Для збереження поточного рівня тарифів за водопостачання та електроенергію півострову потрібно буде знайти від 2,6 до
4,7 млрд дол. Отже, перехід на світові ціни при поставках води та електроенергії до Криму в разі його входження до складу РФ дасть змогу Україні покрити від чверті до половини від'ємного сальдо у торгівлі товарами з Російською Федерацією, яке у 2013 р. становило 8 млрд дол.
Також варто зазначити, що сума в 90 млрд руб. (2,5 млрд дол.), в яку оцінюють депутати від КПРФ витрати на "облаштування" півострова, не включає ймовірності підвищення комунальних тарифів до фактичного рівня відшкодування собівартості ресурсів. Таким чином, сукупні обсяги ймовірних щорічних трансфертів бюджету Криму з бюджету РФ можуть сягнути в середньому 7 млрд дол. (5–9 млрд дол.) лише для покриття різниці цін при переході на світові ціни по воді та електроенергії, а також інвестиції у розвиток інфраструктури півострова, яка, м'яко кажучи, бажає кращого.
За оцінками міністра економічного розвитку РФ О.Улюкаєва, Росія не готова допомогти Криму покрити дефіцит бюджету та забезпечити перехід на світові ціни на воду й електроенергію, а лише готова щомісяця консультуватися щодо поповнення кримського бюджету на 80–90 млн дол. Решта коштів (до 5 млрд дол.) — це інвестиційні проекти російських компаній.
Доходи від турсезону впадуть на 500 млн дол.
У Криму щороку відпочиває до 6 млн осіб. Середня вартість відпочинку в Криму в пакеті (проживання—харчування—розваги) виходить дорожчою за аналогічний відпочинок такого ж рівня за кордоном. При цьому рівень сервісу та якість харчування будуть значно нижчими, ніж в Єгипті чи Туреччині.
В умовах неприязного ставлення до відпочивальників з материкової України їх потік може зменшитися удесятеро, з 4 млн до 0,4 млн осіб. Скоротиться і кількість курортників з РФ, які не є прихильниками екстремального туризму під прицілом військових і мародерів.
Крім того, Київ може запровадити транзитні візи за проїзд територією України вартістю в 20–30 дол., що принесе від 10 до
30 млн дол. додаткових надходжень до бюджету України (за умови проїзду від 500 тис. до
1 млн пасажирів на рік). Зросте і вартість залізничних, автобусних, авіаційних і морських перевезень для пасажирів і комерційних підприємств, оскільки перевезення вже стають міжнародними.
Кримські чиновники заявляють, що у 2013 р. на півострові залишилося лише 0,5 із 6 млрд грн від курортного сезону, і мріють подвоїти доходи за цією статтею надходжень до 1 млрд грн (100 млн дол.), забуваючи про "руку Москви", з якою теж, скоріше за все, доведеться ділитися.
Сьогодні кримчани користуються швидкісним Інтернетом і мобільним зв'язком від українських компаній. Звичайно, можна прокласти оптоволоконний кабель з РФ, але вартість робіт буде врахована при встановленні нових підвищених тарифів. До того ж зросте і вартість міжміських (міжнародних) переговорів. Кримчанам, яким навчаються і працюють в інших областях України, доведеться відчути значне зростання витрат.
Інвестиції в Крим?
Втрати, яких зазнає РФ від ізоляції, змусять її відмовитися від обіцяної допомоги Криму і не тільки
Спочатку росіяни були щедрими на обіцянки, але потенційна міжнародна ізоляція змусить їх стати тверезішими в обіцянках, які ще навіть не почали виконувати.
До початку російської окупації провідні західні компанії Exxon і Royal Dutch Shell планували витратити 735 млн дол. на буріння двох свердловин приблизно за
80 км від південно-західного узбережжя півострова, а найбільший виробник нафти і газу в Італії компанія ENI уклала договір про розвідку шельфу площею 1400 км2 на схід від Криму. Тепер ці компанії припиняють роботу через невизначені умови.
У червні 2013 р. Українське кредитно-рейтингове агентство присвоїло, а 9 грудня підтвердило довгостроковий кредитний рейтинг "uaА" Автономній республіці Крим і випуску облігацій АРК серії "А" на суму 133 млн грн. Прогноз рейтингу був "стабільний". АРК отримала і найвищий рівень інвестиційної
привабливості IА1. Наприкінці минулого року міжнародна рейтингова агенція Standard&Poor's переглянула прогноз за рейтингами АРК з "негативного" на "стабільний".
Проте внаслідок військової агресії відбулося різке зростання ризиків ведення підприємницької діяльності, що неминуче призведе до перегляду рейтингів півострова в бік зменшення. На початку березня 2014 р. міжнародна рейтингова агенція Moody's заявила, що негативні настрої інвесторів можуть призвести до збільшення відпливу капіталу з приватного сектора РФ, а запровадження політичних та економічних санкцій з боку ЄС, США і Канади може істотно вплинути на кредитоспроможність як російських, так і кримських позичальників.
Хоча санкції ще не запроваджені, але іноземні інвестори вже позбуваються акцій російських підприємств. Протягом місяця, з 14 лютого по 14 березня 2014 р., індекс Московської міжбанківської валютної біржі (ММВБ) упав на 18,9% (з 1507 до 1220 пунктів — див. рис. 1).
За 20 останніх років лише за офіційними даними центробанку РФ загальні обсяги вивозу капіталу з Росії за кордон перевищили 436,3 млрд дол., а незалежні аналітики називають удвічі більшу суму. Принаймні чверть цих коштів (110 млрд дол.) було вкладено громадянами РФ (за оцінками експертів, це кілька мільйонів осіб) в об'єкти нерухомості. В умовах запровадження санкцій зростає ризик відмови у наданні віз або їх скасування як для громадян країни-агресора, а також імовірність націоналізації майна громадян РФ і компаній, причетних до розв'язання війни у Європі.
За експертними оцінками, російські підприємства мають заборгованість перед західними банками у розмірі 732 млрд дол. (38,4% ВВП РФ). У разі накладення санкцій на російські компанії західні партнери мають право вимагати дострокового повернення наданих кредитів. У разі відмови повертати кредити, не виключено, що російські активи буде заморожено, зокрема й ті з них, які розміщуються в офшорних гаванях.
Список заморожених активів РФ може бути доволі довгим — від активів чиновників і депутатів Держдуми РФ, які благословили окупацію української території, до активів таких компаній, як "Газпром" і банки ("Сбербанк Росії", ВТБ, "Банк Москви" тощо), які фінансують уряд країни-агресора.
У такому разі російські інвестори, які ризикують втратити від 100 до 200 млрд дол., зосередяться на порятункові своїх активів і нерухомості і забудуть про щедрі обіцянки населенню півострова.
Окрім кредитної залежності, економіка РФ залежить також від світового попиту на нафту. Якщо в 2004 р. частка нафтогазових доходів у федеральному бюджеті РФ становила 30,2%, то в 2013-му вона зросла до 46,1%. На 2014 р. у бюджеті РФ закладено середню ціну нафти в 93 дол. за барель при дефіциті бюджету в 0,5% ВВП. За сценарію міжнародної ізоляції Росії очікується, що світові ціни на нафту впадуть до
80 дол. за барель.
Навіть у разі відсутності обвалу світових цін на нафту лише зниження обсягів експорту російських товарів до України і Білорусі (на які разом припадає 10% зарубіжних поставок РФ) приблизно на 10% є однією з причин, яка в 2013 р. призвела до зменшення показника зростання ВВП РФ на 1,2 відсоткового пункту (зростання становило 1,3% при запланованих 2,5%, у 2012 році ВВП РФ збільшився на 3,4%.).
На Україну та країни демократичної коаліції, які засудили агресію РФ, припадає понад 71% російського товарного експорту 2013 р. (табл. 2).
Оскільки є чітка кореляція між рівнем зміни експорту товарів і рівнем зростання ВВП РФ, то при загальному зменшенні обсягів російських поставок до вищезгаданих країн на 10%, або на 37 млрд дол., валовий внутрішній продукт Росії впаде майже на 5%.
Таким чином, у 2014 р. замість очікуваного зростання на 2,5% ВВП РФ буде на 2,5% меншим, ніж попереднього 2013-го. У номінальному вираженні це означатиме втрату приблизно
50 млрд дол.
Втрати, яких може зазнати Україна
Ймовірно, що головним диригентом окупації є "Газпром". Оціночні запаси вуглеводневих ресурсів кримського шельфу становлять 1500 млрд кубометрів у газовому еквіваленті, або третину від усіх запасів в Україні. З шельфу Чорного моря вже щороку надходить 8% загального видобутку природного газу в Україні (1,65 млрд кубометрів). До 2020 р. прогнозний видобуток природного газу може зрости до 5–6 млрд кубометрів. Розширення простору та обсягів видобутку шельфового газу за участі провідних західних компаній створило б потужний, альтернативний "газпромівському" газовий потік і наблизило б Україну до енергетичної незалежності.
Проте намагання "Газпрому" усунути конкурентів наштовхнеться на протидію флагманів світового бізнесу, адже Україна з допомогою проведення конкурсів надала міжнародним компаніям право на розробку родовищ на шельфі Чорного моря. У гонитві за шельфом "Газпром" ризикує втратити значну частину своїх активів у Європі, але може провести "Південний потік" мілководною частиною шельфу і заощадити додаткових 10 млрд дол.
З іншого боку, якщо афілійовані з "Газпромом" структури захоплюють "Чорноморнафтогаз", то Україна втрачає 12 млрд грн інвестицій, вкладених в цю компанію, а також 0,5 млрд кубометрів природного газу на рік за ціною внутрішнього видобутку, що становить принаймні 150 млн дол. Проте найбільші втрати, звичайно, пов'язані з потенційними запасами вуглеводнів, які загалом протягом кількох десятиліть можуть сягнути 450 млрд дол.
Великою втратою для України може бути і позбавлення третини національного туристично-рекреаційного потенціалу, а саме — унікальних кліматичних ресурсів, 517 км пляжів, 14 родовищ лікувальних грязей, запаси яких перевищують 25 млн кубометрів, понад 100 джерел мінеральних вод. Санаторно-курортний комплекс Криму налічує 553 санаторно-курортні установи, розраховані на довгострокове перебування 120 тис. осіб.
На території півострова залишаються 154 об'єкта природно-заповідного фонду загальною площею 146,2 тис. га (це 1000 площ Межигір'я), зокрема шість державних заповідників, 29 заказників, 100 атрактивних природних об'єктів, 69 пам'ятників природи, 160 печер тощо.
Крім того, на території Криму є 11500 пам'яток історії, культури і архітектури, з яких майже 150 історико-архітектурних об'єктів занесено до каталогів ЮНЕСКО. Варто зазначити, що кожна друга екскурсія в Україні відбувається власне на півострові.
На півострові залишаються чотири морські порти (Євпаторія, Керч, Феодосія, Ялта). Майже всі зарубіжні морські пасажирські перевезення (98,2%) в Україні в 2013 р. виконувалися кримськими підприємствами. Однак Україна втрачає таку статтю доходів, як "плата за проходження через Керченську протоку", і тепер вітчизняним підприємствам доведеться виділяти кошти за сполучення між Керчю і Маріуполем тощо.
Щодо частки Криму в промисловому потенціалі України, то вона дорівнює 2% (у 2013 р. промисловість півострова реалізувала продукції на 22,6 млрд грн, без урахування ПДВ та акцизного податку). Дещо вищою є питома вага Криму в хімічній галузі України — обсяги реалізованої хімічної продукції та хімічних речовин становили 3,5 млрд грн, або 7% від загального обсягу цієї продукції, виробленої в Україні.
У галузі сільськогосподарської продукції на Крим припадає 4,8% овочів (473 тис. т) і 5,0% плодів і ягід (114 тис. т), зібраних в Україні у 2013 р.
Очікується, що присутність українських компаній на кримському ринку товарів скорочуватиметься, але продуктові потоки буде перенаправлено на Одещину, Миколаївщину, Херсонщину і Запоріжжя, де, скоріше за все, відпочиватимуть 3–4 млн українських курортників, які раніше прямували до Криму.
***
Громадяни України, які проживають на Кримському півострові, стали об'єктами геополітичного марення відновленням Російської імперії або СРСР у кордонах 1991 р. Проте кремлівські стратеги у кримському питанні вкотре припустилися помилок у розрахунках. Обіцянки підвищити зарплати і пенсії кримчанам не мають під собою якісного обґрунтування, а міжнародна ізоляція Росії змусить її відмовитися від щедрих обіцянок.
Перехід на світові ціни за поставки води та електроенергії негативно позначиться на темпах економічного розвитку Криму. Крім того, статус невизнаної світовим співтовариством території завдасть значної шкоди туристичному бізнесу півострова і навряд чи сприятиме зростанню інвестицій в інфраструктуру півострова. Орієнтовна вартість потрібних інвестицій для Криму як суб'єкта РФ становить у середньому 7 млрд дол., і це без підрахунку втрат доходів кримчан від значного зменшення кількості туристів і зростання вартості й так недешевого відпочинку в Криму. А Україні, хоч як парадоксально, острів Крим, що попливе у фарватері Росії, у разі переходу на світові ціни дасть змогу отримати додаткові надходження до державного бюджету в розмірі від 2,6 до 4,7 млрд дол. (26–47 млрд грн за курсом
9,95 грн/дол.).
Щоправда, якщо не буде війни.
*«Піррова перемога» — метафора, сталий вираз. Означає перемогу, яка дістається дуже великою ціною; або перемога, рівносильна поразці.
Своїм походженням цей вираз завдячує битві при Аускулі 279 року до н. е.. Тоді епірська армія царяПірра протягом двох днів вела наступ на війська римлян і зломила їхній опір, але втрати були настільки великі, що Пірр зауважив: «Ще одна така перемога і я залишуся без війська».[1]
