Іван Сікора, директор Фундації «Відкрите суспільство»,
експерт з питань бюджетної та антикорупційної політики, експерт «Реанімаційного пакету реформ для Києва»
Перепони на шляху децентралізації
Досі є принаймні дві важливі перепони на шляху фіскальної децентралізації та підвищення відповідальності місцевих політиків – існуючий порядок сплати ПДФО та податку на нерухомість. Взяті зобов’язання щодо фіскальної децентралізації мають бути виконаними в 1 кварталі 2015 року, а отже, фактично коаліціанти наближаються до фінішу. Однак досі на місцевому рівні залишаються передумови для перекладання відповідальності на центральну владу оскільки невиконанні зобов’язання щодо зміни порядку плати ПДФО та не реформовано податок на нерухомість у відповідності до європейської практики.
Основне джерело надходжень місцевих бюджетів – ПДФО, і далі сплачується за місцем реєстрації суб’єкта господарювання. Податок на нерухомість розраховується на основі мінімальної зарплати, а не оціночної вартості нерухомості попри різницю у ії вартості у багато разів в залежності від розміру населених пунктів. Саме невиконання та часткове виконання коаліціантами взятих зобов’язань змусило Фундацію «Відкрите суспільство» ініціювати Відкрите звернення до політичних сил щодо необхідності виконання зобов’язань щодо ПДФО, податку на нерухомість та встановлення чітких строки проходження всіх платіжних доручень місцевих бюджетів та зазначення відповідальності посадових осіб Держказначейства. Звернення було підтримане групою з питань децентралізації Реанімаційного пакету реформ.
Директор Фундації «Відкрите суспільство», експерт Реанімаційного пакету реформ Іван Сікора вважає, що «збільшити надходження бюджету Харкова на 3-6 млрд грн можна за умови виконання взятих зобов’язань парламентарями щодо сплати ПДФО виключно за місцем здійснення діяльності працівника, податок з доходів якого сплачується, реформування податку на нерухомість увідповідності до європейської практики (оподаткування на основі оціночної вартості об’єктів), підвищення відповідальності та вимог до місцевих політиків, постійної участі громадян у роботі місцевих рад та підвищення їх впливу на формування бюджетів поряд із контролем за використанням бюджетних коштів, затвердження та дотримання містобудівної документації, галузевих реформ та невідворотність санкцій за корупцію». Не менш важливим є виконання зобов’язань політиками щодо адміністративно-територіальної децентралізації та реформування виборчого законодавства.
На фініші реформи в сфері фіскальної децентралізації
Основа фіскальної децентралізації була закладена напередодні початку 2015 року шляхом прийняття змін до Податкового та Бюджетного кодексів, що власне і передбачалося текстом Коаліційної угоди. Взяті зобов’язання щодо фіскальної децентралізації мають бути виконаними в 1 кварталі 2015 року, а отже фактично коаліціанти наближаються до фінішу.
Варто відзначити, що було виконано більшість зобов’язань зафіксованих в тексті Коаліційної угоди щодо фіскальної децентралізації. Зобов’язання щодо адміністративно-територіальної децентралізації мають бути виконанні протягом 2015 року.
Досі не виконаним є зобов’язання щодо зміни порядку сплати ПДФО. Лише частково виконали зобов’язання, яке стосується реформування податку на нерухомість у відповідності до європейської практики. Попри те, що податок на нерухомість увійшов до переліку місцевих податків та було розширено податкову базу, чомусь політики вирішили прив’язати оподаткування до нерухомості до мінімальної зарплати по Україні, а не до оціночної вартості нерухомого майна. Що означатиме зміна порядку сплати ПДФО та чому не поспішають реформувати податок на нерухомість відповідно до європейської практики?
«Бої» за ПДФО не міняючи правил його сплати
Фіскальна децентралізація змінила нормативи ПДФО, що залишаються у місцевих бюджетах, але власне сам податок продовжується обраховуватися за місцем реєстрації суб’єкта господарювання. Можемо стверджувати, що чітке зобов’язання п. 1.2.5. Коаліційної угоди про «забезпечення сплати податку на доходи фізичних осіб (ПДФО) виключно за місцем здійснення діяльності працівника, податок з доходів якого сплачується» досі не виконано.
Політики чомусь забули про принципову обіцянку яка стосується зміни порядок сплати ПДФО, що є основним джерелом надходжень місцевих бюджетів. Натомість парламентарі пішли вже давно відпрацьованим шляхом ініціювання перекроювання нормативів ПДФО, що залишаються в місцевих бюджетах. Принаймні на це спрямований законопроект 1900 фракції «Батьківщини», яким пропонується повернути ПДФО у розмірі 25% на рівень сільських та селищних бюджетів.
Існуюча система сплати ПДФО не стимулює зростання економічної активності на місцевому рівні. Зараз переважно найбільші платники ПДФО зареєстровані в столиці, у великих містах та обласних центрах. Саме великі міста виграють від такої ситуації. Більше того, існуюча система сплати ПДФО не дає повноцінної можливості об’єктивно оцінювати та визначати території (міста, села та селища) та відповідно місцевих політиків, які справді створюють сприятливий бізнес клімат та заохочують економічну активність, а які банально паразитують на своєму статусі великого міста. Більше того, досі проблематичним є обрахунок обсягу сплаченого ПДФО власне місцевими виробниками та тими, хто не веде господарської діяльності в місті, але сплачує ПДФО в столиці як то великі платники податків. Фіскали не готовінадати відповідну інформацію громадськості. Принаймні в Києві, на місцевому рівні, маємо таку ситуацію. Ні для кого не секрет, щореально великі платники податків часто здійснюють економічну діяльність далеко поза межами столиці. Парадоксом подібної ситуації є те, що дві третини експорту Києва лише нещодавно становила аграрна продукція та сировина. І це при тому, що в Києві навряд чи можна побачити місця, де можна було б вирощувати жито-пшеницю чи соняшник. Не кращою є ситуація і в інших великих містах України.
Досі маємо ситуацію за якої програють малі міста, районні центри, селища та села, де часто власне і здійснюється господарська діяльність найбільших платників ПДФО. Виграє столиця та декілька великих міст-мільйонників, де власне і зареєстровані найбільші платники ПДФО. Попри те, що ці найбільші платники ПДФО використовують інфраструктуру та здійснюють господарську діяльність в інших містах та селах України, ПДФО йде до бюджетів міст їх реєстрації.
А для міських голів та місцевих депутатів існуючий порядок сплати ПДФО і досі може використовуватися для аргументації свого безсилля суттєво збільшити надходження від ПДФО та полегшує пошуку крайнього. І звичайно ж, такий порядок слати ПДФО формує попит на лобістів у парламенті, які будуть лобіювати зміну нормативів ПДФО або впливати на трансфертну політику.
Зміна правил гри в частині порядку сплати ПДФО мала б змусити на місцевому рівні боротися за роботодавців, робочі місця, «білі» зарплати та відповідно ПДФО, що буде надходити до місцевих бюджетів. Це дало б виборцям чіткій орієнтир для оцінки роботи міської влади та підвищило б вагу місцевих політиків та громад.
Фактично зміна порядку сплати ПДФО дало б змогу забрати останні аргументи у місцевого керівництва, яке звикло у всіх своїх бідах звинувачувати Київ чи обласний центр який забирає ПДФО оскільки саме там переважно зареєстровані платники податків та відповідно роботодавці.
Продовження несправедливого оподаткування нерухомості
Податок на нерухомість увійшов до переліку місцевих податків та було розширено його податкову базу (зокрема включено до оподаткування і комерційну нерухомість). Однак чомусь трактування зобов’язання реформувати податок на нерухомість у відповідності до європейської практики виявилося дуже оригінальним. Політики вирішили прив’язати оподаткування нерухомості до мінімальної зарплати по Україні, а не до оціночної вартості нерухомого майна. Попри різницю у вартості нерухомості в Києві, обласному та районному центрі часто у багато десятки разів, на місцевому рівні можна встановлювати ставку не більше як 2% в місяць від мінімальної зарплати.
Саме за рахунок належного оподаткування нерухомості (житлової та нежитлової) та землі, на якій вона розташована, можна було б знайти можливості для значного збільшення надходжень місцевих бюджетів. Однак саме земля та нерухомість є найбільшими джерелами корупції на місцевому рівні. Ціна маніпуляцій та зловживань – мільярди, які не надходять до місцевих бюджетів. Тіньові прибутки на місцевому рівні від використання землі та майна часто є предметом корупційного інтересу політичних сил незалежно від політичного забарвлення.
Про причини браку бажання змінити правила гри в оподаткуванні нерухомості на місцевому рівні – годі й говорити. Часто ії власники є депутатами Верховної Ради або місцевих рад та мають безпосередній вплив на рішення міського голови. Тож, як і з землею, без наближення до європейської практики оподаткування нерухомості навряд чи найближчим часом можна буде побачити суттєвий прогрес у питанні збільшення надходження коштів від цього важливого джерела надходжень на місцевому рівні.
У народних обранців є ще час до кінця березня виконати взяті зобов’язання щодо фіскальної децентралізації. Як показують результати нещодавніх зустрічей Фундації «Відкрите суспільство» із ініціативними групами «Повернемо мільярди до місцевих бюджетів» в містах Сходу та Півдня України, зокрема і в Харкові, існує попит на зміну підвищення відповідальності місцевих політиків та зміни порядку їх обрання поряд із збільшенням залежності політиків від громадської думки та зменшенням залежності від спонсорів, Недопущення до влади та усунення від влади корупціонерів, популістів та непрофесіоналів. Не менш важливим є зміна порядку сплати ПДФО та підходів до оподаткування нерухомості, розширення можливостей доступу та впливу громадян до прийняття рішень на місцевому рівні, зокрема на участь в бюджетному процесі та контролі за використанням бюджетних коштів. І безперечно, підвищення надходжень бюджетів від місцевих податків тісно пов’язане із виведенням із тіні земельного ресурсу та встановлення чітких правил гри поряд із невідворотністю санкцій та їх дотриманням. Повернути мільярди до місцевого бюджету може об’єднання громада разом із громадськими експертами, які об’єднуються в рамках антикорупційної ініціативи «Повернемо мільярди до місцевих бюджетів».
