Методологія дослідження. Дослідженням охоплено всі законопроекти, що були прийняті Верховною Радою VIII скликання. На першому етапі було відібрано ті законопроекти, які підписані Президентом, подані йому на підпис або готуються до підпису (станом на 31.10.2015 таких законопроектів виявлено відповідно 280, 3 та 3). Наступним кроком став аналіз ходу розгляду законопроектів, а саме застосування процедури скороченого розгляду. Для цього було проаналізовано протоколи голосування на сесії Верховної Ради внесені до картки відповідного законопроекту. В подальшому відібрані законопроекти аналізувалися на предмет їх відповідності завданням, зафіксованих у Коаліційній угоді. Розглянемо більш детально результати аналізу в розрізі суб’єктів законодавчої ініціативи.
Народні депутати загалом запропонували 2407 законопроектів, з яких тільки 140 схвалено (136 підписано Президентом, подано на підпис 1 та готується на підпис 3). До 96 законопроектів було застосовано процедуру скороченого розгляду, що складає 68,6% від загальної кількості позитивно проголосованих законопроектів. Такий «законодавчий поспіх» народних обранців викликає деякий подив, особливо з огляду на те, що 26 (18,6%) законопроекти жодним чином не стосуються виконання коаліційної угоди.
Серед цих законів вирізняються «нагальністю» врегулювання діяльності капеланів (419-VIII), надання статусу ветеранів війни особам, що постраждали під час протестів (715-VIII та 175-VIII), можливості заснування релігійними організаціями навчальних закладів (498-VIII) та їх звільнення від оподаткування (420-VIII), можливості трансляції реклами, що міститься у іноземних телепередачах, позбавлення В.Януковича звання Президента України (144-VIII), встановлення обмежень при обрані на посаду керівника вищого навчального закладу(415-VIII). Окремо слід відмітити відверто лобістські закони, як от зміни до державного бюджету з метою добудови Одеської обласної дитячої клінічної лікарні(680-VIII), підтримки вугільної галузі (278-VIII), можливості прийняття в експлуатацію об’єктів будівництва, збудованих без дозволу на виконання будівельних робіт (92-VIII). З іншої сторони викликає занепокоєння застосування скороченої процедури до прийняття законів, що мають значний вплив на процеси соціально-економічного розвитку країни, а, отже, вимагають всебічної та неупередженої експертизи (для прикладу закони про місцеві вибори (595-VIII) чи про технічні регламенти та оцінку відповідності (124-VIII).
Кабінет міністрів подав на розгляд народних депутатів 312 законопроектів, з яких 99 перетворилися на повноцінні закони.
Суспільну «важливість» урядових законопроектів демонструє той факт, що 67 з них, а це 67,7% від загальної чисельності проголосованих законодавчих ініціатив Кабінету Міністрів, було прийнято з застосуванням скороченої процедури розгляду. Поруч з тим третина з них (33 закони) не стосуються виконання Коаліційної угоди. Щоправда задля справедливості слід відмітити, що 16 з них стосуються ратифікації різноманітних міжнародних угод, виконання яких не було передбачено в рамках угоди. Знову ж таки насторожує застосування скороченої процедури до прийняття суспільно-важливих законів як от Закон про Національну поліцію (580-VIII) та Закон про ринок газу (329-VIII).
Президентом запропоновано на розгляд Верховної Ради 57 законопроектів, з яких прийнято народними обранцями 47 (45 підписано, 2 подано на підпис Президенту).
З них за скороченою процедурою розглядалося 35 законопроектів, 19 з яких не стосуються коаліційної угоди (17 з них стосуються міжнародних зобов’язань країни ). Аналогічно до попередніх авторів законодавчих ініціатив деякі президентські ініціативи, які в значній мірі впливають на суспільне життя країни, як от внесення змін до деяких законів України щодо доступу до публічної інформації у формі відкритих даних (319-VIII та 313-VIII), Закон про Рахункову палату (576-VIII), вимагають детальної законодавчої експертизи та всебічного обговорення.
Загалом практика прийняття законів за скороченою процедурою зростає з кожним місяцем роботи Верховної Ради VIII скликання, що вказує на швидку «еволюцію» законодавчого процесу у напрямку лінії найменшого опору.
Ще більш насторожує той факт, що згідно протоколів голосування за два закони, а саме урядовогоЗакону 510-VIII про внесення змін до Закону України "Про порядок допуску та умови перебування підрозділів збройних сил інших держав на території України" та Закон 711-VIII про внесення змін до Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" авторства Т.Чорновол, І.Вінника та В.Кривенка, зафіксовано негативний результат голосування щодо використання скороченої процедури розгляду. Не зважаючи на те протягом півгодини законопроекти були обговорені та схвалені народними обранцями.
Застосування скороченої процедури до розгляду законопроектів звичайно не можна розглядати виключно як негативну практику, адже в багатьох випадках, як от прийняття законів щодо ратифікації міжнародних угод, прийняття незначних поправок до існуючих законодавчих актів чи, навпаки, ухвалення критичних рішень у сфері національної безпеки. Але зловживання таким інструментом мало того що призводить до ухвалення суперечливих, а, почасти, і хибних законів, але й створює ілюзію вседозволеності та безкарності у суб’єктів законодавчої ініціативи.
Перелік законів, що прийняті за скороченою процедурою від Кабінету Міністрів України, народних депутатів та Президента
