Аналітика. Парламент. Статті.

Чортова дюжина законів про вибори

середа, 05 жовтня 2011 293
Автор: Леся Шевченко
4 жовтня Верховній Раді України вдалося із феноменальною швидкістю розглянути 13 законопроектів, які стосуються модифікування виборчої системи України.

Всі пропозиції народних депутатів було відхилено. Навряд чи це було зумовлено фатальним впливом числа 13, але принаймні одну причину назвати точно можна – очікування на законопроект Президента, який наразі перебуває на розгляді у Венеціанській комісії.

Фундація «Відкрите суспільство» вирішила проаналізувати, чи справді можна вважати відхилення цілого букету проектів щодо виборів розчищенням дороги для законопроекту від Банкової.

Більше половини – 7 законопроектів – надійшло від представників фракції НУНС, 4 – від БЮТ-Б, 1 – від фракції Народної партії і ще 1 – співавторство представників БЮТ‑Б та НУНС. Ключові зміни, які пропонуються авторами, - зміна виборчої системи, прохідного бар’єру, регламентації політичної реклами та фінансування передвиборних кампаній. 

Зокрема:

  • 7 проектів пропонують збереження пропорційної системи, проте з певними уточненнями: у 3 проектах йдеться про преференційне голосування, у 4 – про систему відкритих списків.
  • 2 законопроекти пропонують запровадити мішану систему – подібну до зразка 1998 та 2002 років.
  • Проект Ю.В. Гнаткевича (БЮТ) конструює вибори до Верховної Ради у два тури: І тур між партіями, ІІ – між кандидатами партій-переможниць.
  • Щодо виборчого бар’єру – пропонувалися позначки в 1%, 2%, 3% та 4% - при чому мотивації вибору саме цього числа представлені не були.
  • 2 проекти пропонували прибрати з бюлетенів позицію «Не підтримую жодну з партій».
  • Проект М. Потапчука (БЮТ) пропонував встановити вікове обмеження для кандидатів – до 65 років.
  • Окремі проекти пропорційної системи з преференціями чи відкритими списками пропонували зафіксувати 5 чи 7 місць для лідерів партії чи блоку у разі перемоги.
  • Також були присутні окремі пропозиції щодо імперативного мандату (Яценюк А.П.), обов’язковості перерахунку голосів (Задирко Г.О.), відшкодування партіям-переможницям витрат на кампанію – до 100 тисяч мінімальних зарплат (Ключковський Ю.Б.). 

Незважаючи на значну кількість депутатських законотворчих ініціатив, їх якість залишає бажати кращого. Так, рекомендації Головного науково-експертного управління, яке проводить оцінку законопроектів, невтішні – з 13 жоден не отримав схвального відгуку: 8 отримали рекомендацію доопрацювання, 5 – відхилення. Справді, жоден із законопроектів не пропонує чітку і зрозумілу систему проведення виборів, у значній частині з них механізм визначення результатів народного волевиявлення є заплутаним і неоднозначним. Окремі пропозиції суперечать чинній Конституції, зокрема, віковий ценз у 65 років чи імперативний мандат. Поняття «відкритих списків» також було піддано маніпулюванню – під ними у проекті С. Подгорного (БЮТ) мається на увазі лише громадське обговорення партійних кандидатур та поширення інформації про них. Подив викликало і те, що Народна партія – адвокати мажоритарної (чи бодай мішаної) системи – запропонувала просто пропорційну систему з відкритими списками.

Порушені питання щодо регламентації політичної реклами важливі для засміченого медійного та рекламного простору України. Проте ініціативи депутатів були надто неоднозначними, щоб їх можна було вважати потенційно ефективними. Наприклад, М. Катеринчук запропонував вважати будь-яку згадку імені кандидата у депутати поза новинними повідомленнями політичною рекламою, що фактично обмежило б будь-які дискусії чи ток-шоу в ефірі телебачення. Упорядкування фінансування виборчих кампаній та відшкодування з державного бюджету витрат для партій, що долають бар’єр, - ще одна проблема, яка не може бути вирішена виключно в межах закону про вибори, оскільки потребує також налагодження механізмів фінансової звітності політичних партій і відповідного контролю з боку державних органів.

Законопроектна активність НУНС та БЮТ у питаннях виборчого законодавства не викликає подиву, адже цим політичним силам важливо мати чіткі та зрозумілі правила передвиборної гри, особливо в умовах опозиційної діяльності. Відсутність проектів від КПУ може пояснюватися або браком компетенції для підготовки такого складного та багатоаспектного проекту, або – що більш імовірно – тим, що Компартії байдуже, за якою системою її підтримуватиме стабільний електорат. Партія регіонів, вочевидь, вирішила не обтяжувати представників своєї фракції роботою з підготовки виборчого законодавства, розуміючи, що тягар подібної відповідальності взяла на себе Банкова. Можна лише сподіватися, що Адміністрація Президента підготує більш виважений і коректний проект, ніж парламентарі, і більше того – врахує зауваження та коментарі міжнародних організацій, як-от Венеціанської комісії.

Наразі Фундація «Відкрите суспільство» змушена констатувати, що виключно злою волею парламентської більшості, партії чи Президента пояснити відхилення 13 законопроектів не можна. У своїх пропозиціях парламентарі підтвердили відсутність належного рівня фаховості, стратегічного бачення, врахування міжнародного досвіду та рекомендацій міжнародних організацій. Немає сумнівів, що чіткість і стабільність правил передвиборних ігор визначає не лише склад парламенту, але й партійну систему країни та політичну культуру депутатів та виборців. Поки передвиборне законодавство є предметом ситуативних торгів та маніпуляцій задля преференцій провладним силам – говорити про справжню парламентську відповідальність та професійність народних депутатів зарано.