Сьогодні ми випробовуємо цей інструмент незалежного громадського аудиту місцевих бюджетних програм у рамках проекту Міжнародного фонду «Відродження».
На сторінках електронного бюлетеня «Ціна столичної влади» ми будемо ділитися з вами своїм практичним досвідом.
Впродовж 2010-2013 років ми здійснювали трьохрічний моніторинг бюджетної політики на рівні міста Києва. Проведений нами моніторинг столичного бюджету визнано одним з кращих аналітичних продуктів у цій сфері та високо оцінено і експертами, і державними службовцями, в тому числі Київської міської влади.
ТЕМА випуску: КУДИ «ІДУТЬ» ГРОШІ ГРОМАДИ?!
ЦИФРИ І ФАКТИ
Минулого року в Києві завершилося виконання чотирьох міських бюджетних програм на загальну суму 370 млн. грн, але, не зважаючи на це, столичною владою досі не оприлюднено звіту про конкретні позитивні результати виконання цих міських програм, внаслідок чого міська громада досі не знає «ціни» своїх бюджетних витрат.
У місті Києві діє 58 міських бюджетних цільових програм, загальні обсяги фінансування яких із різних джерел складають 145,7 млрд грн.
До бюджету Києва на 2013 включено 32 міські бюджетні програми, а на виконання 28 міських програм у бюджеті столиці на цей рік передбачено 6,6 млрд. грн., тобто третина бюджету міста Києва.
«На виконання міських бюджетних програм влада Києва витрачає сім мільярдів гривень!
Куди тече ця бурхлива фінансова «ріка»? Ми не знаємо і не бачимо… ні її «русла», ні «берегів»…
Громада Києва має знати, що саме вона отримала від бюджетних грошей, потрачених міською владою?»
Чиновницький апарат ділить і споживає бюджетний «пиріг» у режимі практично цілковитої секретності. Чому громада нашої європейської столиці позбавлена жодних впливів на формування пріоритетів міської бюджетної політики і не бере участі у визначенні конкретних напрямів використання зароблених нею бюджетних коштів?!
Чому київську громаду позбавляють права знати: куди і на які саме заходи міська влада виділяє бюджетні кошти у рамках виконання міських програм, і чому владою обрано саме такий спосіб витрачання суспільного доходу громади, а не якийсь інший, можливо, більш важливіший і корисніший для інтересів і потреб киян?!
Для київської громади взагалі не доступна змістовна інформація про виконані та впроваджувані міські бюджетні програми, не кажучи вже про їхні результати та конкретну користь від них для міської громади?
Діюча публічна бюджетна політика нагадує верхівку айсберга, питома частина якого прихована у тіні бюрократичного апарату. Хіба можна безпечно і успішно плавати серед айсбергів і не зазнати горезвісної долі «Титаніка»? Ні!
Так само неможливо нам усім прямувати до сталого розвитку Києва, оскільки міські бюджетні програми сьогодні залишаються, на жаль, інструментами бюджетного розподілу, а не розвитку столичної громади та задоволення її потреб.
