РЕФОРМА АДМІНІСТРАТИВНОЇ СИСТЕМИ УКРАЇНИ
Указ Президента України № 1085/2010 "Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади" (дев'ята редакція від 19 грудня 2011 року) започаткував перший етап новітньої реформи системи центральних органів виконавчої влади України. У 2011 році відбулося законодавче оформлення системи центральних органів виконавчої влади у вигляді міністерств, служб (переважно для надання адміністративних послуг), інспекцій (переважно для здійснення державного нагляду (контролю)), агентств (переважно для управління об'єктами державного власності) та їхніх територіальних підрозділів. В якості одного з заходів реформи Указом Президента України вiд 18 липня 2011 року № 769/2011 "Питання управління державною службою в Україні" було утворене Національне агентство України з питань державної служби. Згідно із розпорядженням Кабінету Міністрів України від 06 липня 2011 року «Про підвищення кваліфікації державних службовців та посадових осіб місцевого самоврядування з питань запобігання і протидії проявам корупції на державній службі та службі в органах місцевого самоврядування»
Національному агентству з питань державної служби разом з Міністерством освіти і науки, молоді та спорту та іншими органами виконавчої влади, яким підпорядковані навчальні заклади, що відповідно до законодавства мають право на надання освітніх послуг з підвищення кваліфікації державних службовців та посадових осіб місцевого самоврядування, доручено:
- запровадити обов'язкове для всіх категорій посад державних службовців та посадових осіб місцевого самоврядування підвищення кваліфікації з питань запобігання і протидії проявам корупції на державній службі та службі в органах місцевого самоврядування;
- забезпечити розроблення зазначеними навчальними закладами професійних програм підвищення кваліфікації державних службовців та посадових осіб місцевого самоврядування з питань запобігання і протидії проявам корупції на державній службі та службі в органах місцевого самоврядування і погодження їх в установленому законодавством порядку.
На виконання вимог статті 11 Закону України від 7 квітня 2011 року № 3206-VI «Про засади запобігання і протидії корупції» та Указу Президента України від 25.01.2012 № 33 «Про Порядок організації проведення спеціальної перевірки відомостей щодо осіб, які претендують на зайняття посад, пов’язаних із виконанням функцій держави або місцевого самоврядування», відповідно до Плану організації підготовки проектів актів, необхідних для забезпечення реалізації цього Указу Президента України, схваленого на засіданні Кабінету Міністрів України 01.02.2012 (протокол № 7), на виконання доручення Прем’єр-міністра України від 17.01.2012 р. № 2446/0/1-12 Кабінету Міністрів України,
1) центральними та місцевими органами виконавчої влади вживаються заходи по заповненню державними службовцями декларацій про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру[1], відповідно до Додатку до Закону України від 7 квітня 2011 року № 3206-VI “Про засади запобігання корупції” від 7 квітня 2011 року № 3206- VІ,
2) проводяться спеціальні перевірки відомостей[2] щодо кандидатів на зайняття посад державних службовців та кандидатів, рекомендованих до кадрового резерву.
Особливості взаємодії органів державної влади (державних органів) та органів (підрозділів), які проводять спеціальну перевірку, під час проведення спеціальної перевірки щодо осіб, які претендують на зайняття посад, перебування на яких становить державну таємницю, визначені спільним наказом
СПЕЦІАЛЬНА ПЕРЕВІРКА
Міністерство охорони здоров'я України 30 липня 2012 року видало наказ «Про порядок проведення медичного огляду та спеціальної перевірки особи, яка претендує на зайняття посади, пов'язаної із виконанням функцій держави або місцевого самоврядування»;
Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України 10 вересня 2012 року видало наказ «Про Порядок проведення спеціальної перевірки відомостей щодо освіти, наявності наукового ступеня, вченого звання у осіб, які претендують на зайняття посад, пов'язаних із виконанням функцій держави або місцевого самоврядування».
Особливості взаємодії органів державної влади (державних органів) та органів (підрозділів), які проводять спеціальну перевірку, під час проведення спеціальної перевірки щодо осіб, які претендують на зайняття посад, перебування на яких становить державну таємницю, визначені спільним наказом Міністерства юстиції, Міністерства внутрішніх справ, Міністерства оборони, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України та Адміністрації Державної прикордонної служби від 31 жовтня 2012 року.
Відповідно до інформації Національного агентства України з питань державної служби, до 01.04.2012 подали декларації 276 873 державних службовця, на виконання статті 12 Закону України від 7 квітня 2011 року № 3206-VI «Про засади запобігання і протидії корупції».
Відповідно до звіту Міністерства юстиції України про результати проведення заходів щодо запобігання і протидії корупції у 2012 році.[3] Загалом у період з 01 лютого по 31 грудня 2012 року здійснено 76 027 спеціальних перевірок щодо кандидатів на посади, пов’язані з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування.
Проте економіко-правовий зміст зазначених заходів викликає багато запитань щодо того, чи насправді вони покликані запобігти виникненню конфліктів інтересів[4].
ЗМІНИ У СФЕРІ ДЕРЖАВНОЇ СЛУЖБИ НА ЗАКОНОДАВЧОМУ РІВНІ ТА РЕАЛІЗАЦІЯ ПЛАНУ ЩОДО ЗАПОБІГАННЯ ТА ПРОТИДІЇ КОРУПЦІЇ НА ВИКОНАВЧОМУ РІВНІ
З 1 січня 2013 року набув чинності Закон України від 17.11.2011 № 4050-VI «Про державну службу», замість Закону України від 16 грудня 1993 року N 323-XII «Про державну службу». А 17 травня 2012 року Верховна Рада України прийняла Закон України «Про правила етичної поведінки», який набрав чинності 13 липня 2012 року, і базується на положеннях Модельного кодексу поведінки державних службовців країн Ради Європи.
Проект Закону України "Про службу в органах місцевого самоврядування" (зареєстровано у Верховній Раді України 11 січня 2012 року за № 9673) розроблено в новій редакції Міністерством юстиції України. Він замінить Закон України від 7 червня 2001 року N 2493-III «Про службу в органах місцевого самоврядування».
Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 28 листопада 2011 року схвалено Концепцію реформування системи підвищення кваліфікації державних службовців, посадових осіб місцевого самоврядування та депутатів місцевих рад.
Одночасно вступив у дію розділ ІІІ додатку 2 до Державної програми щодо запобігання і протидії корупції на 2011-2015 роки, затвердженої Постановою КМУ від 28 листопада 2011 р. N 1240 “Забезпечення доброчесності на публічній службі та службі в органах місцевого самоврядування”, на виконання напрямів Національної антикорупційної стратегії, затвердженої Указом Президента України від 21 жовтня 2011 року № 1001/2011 , яка реалізується на виконання Закону України від 7 квітня 2011 року № 3206-VI "Про засади запобігання і протидії корупції", визначив два завдання, індикатори (результативні показники) яких досягаються шляхом виконання 61-го заходу протягом 2011-го – 2015-го років:
1) системне вдосконалення державної служби, служби в органах місцевого самоврядування, зокрема в частині процедури конкурсного відбору кандидатів на зайняття посади (механізму визначення переможця), розстановки кадрів, проходження державної служби, служби в органах місцевого самоврядування,
2) визначення на законодавчому рівні засад етичної поведінки осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, та механізму врегулювання конфлікту інтересів у їх діяльності, що повинні базуватися на положеннях Модельного кодексу поведінки державних службовців країн Ради Європи та враховувати інші мі ж народно-правові стандарти в цій сфері .
Поза тим і в інших розділах цієї Державної програми є завдання щодо доброчесності державної служби та служби в органах місцевого самоврядування. Наприклад, завданням 4 Розділу V додатку 2 є «удосконалення системи контролю за використанням державного майна з метою недопущення фактів одержання прихованих прибутків державними службовцями або за їх сприяння іншими особами чи угрупованнями».
ДЕКЛАРАЦІЯ ПРО МАЙНО, ДОХОДИ, ВИТРАТИ І ЗОБОВ'ЯЗАННЯ ФІНАНСОВОГО ХАРАКТЕРУ – ЧИМ ДЕРЖСЛУЖБОВЕЦЬ ПОВИНЕН ВІДРІЗНЯТИСЯ ВІД ІНШИХ ГРОМАДЯН ?
У Верховній Раді України зареєстровано проект Закону України «Про заходи державного фінансового контролю публічної служби» (реєстраційний № 4472), відповідно до статті 20 якого «Орган державної податкової служби у разі виявлення перевищення витрат особами, уповноваженими на виконання функцій держави, над їх доходами у звітному періоді, наявності фактів не задекларованих доходів і витрат, придбання майна, товарів і послуг за ціною нижчою мінімальної ринкової, інших фактів, що можуть вказувати на наявність фінансового конфлікту інтересів чи незаконного збагачення, надає матеріали перевірки до Уповноваженого органу для проведення окремого розслідування відповідно до цього та іншого чинного законодавства України».
Річна декларація про майно, доходи, витрати і зобов’язання фінансового характеру подається відповідно до Додатку до Закону України від 7 квітня 2011 року № 3206-VI “Про засади запобігання корупції”. Також див. лист ДПС України від 25.01.2012 р. № 2351/7/22-3317. Відповідно до п. 12 примітки до Декларації, сам декларант несе відповідальність за недостовірність відомостей).
Підстави для застосування категорії осіб
|
Список осіб, які повинні здавати Декларацію про майно, доходи, витрати |
|
|
Фінансовий контроль (ч. 1 ст. 12, п. 1 ч. 1 ст. 4 Закону № 3206-VI) |
Народні депутати України, депутати ВР АРУ, депутати місцевих рад, Держслужбовці, посадові особи органів місцевого самоврядування, багато інших. |
|
Спеціальна перевірка (ч. 1 ст. 11 Закону № 3206-VI) |
Особи, які претендують на зайняття перелічених вище посад. |
|
Фінансовий контроль (ч. 1 ст. 12 Закону № 3206-VI) |
Керівники та посадові особи (ст. 2 Закону України № 3723-XII “Про державну службу” та ст. 2 Закону України № 2493) бюджетних установ, тощо. |
|
Для реєстрації кандидатів (п. 7 ч. 1 ст. 54, п. 3 ч. 2 ст. 55, ст. 57 Закону № 3206-VI ) |
Кандидати в депутати в загальнодержавних й одномандатних округах (не стосується позачергових виборів). |
Перелік посадовців, що подають звітність, визначається ч. 2 статті 12 Закону від 7 квітня 2011 року № 3206-VI. Для осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, до 1 квітня запроваджено Декларацію про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру, відповідно до Додатку до Закону України від 7 квітня 2011 року № 3206-VI “Про засади запобігання корупції” від 7 квітня 2011 року № 3206-VІ.
РЕКОМЕНДАЦІЯ
Система декларування видатків повинна бути спрямована на запобігання ситуаціям, за яких у певних осіб виникає «конфлікт інтересів - суперечність між особистими інтересами особи та її службовими повноваженнями, наявність якої може вплинути на об'єктивність або неупередженість прийняття рішень, а також на вчинення чи невчинення дій під час виконання наданих їй службових повноважень;….» (стаття 1 Закону України від 7 квітня 2011 року № 3206-VІ «Про засади запобігання і протидії корупції»).
Дарма, що можна витрачати суми, співрозмірні з відсотками ВВП країни, а в декларації, що подається на виконання вимог статті 11 Закону України від 7 квітня 2011 року № 3206-VI «Про засади запобігання і протидії корупції» та Указу Президента України від 25.01.2012 № 33, можна заповнювати лише п. 49 Розділу V «Розмір внесків до статутного (складеного) капіталу товариства, підприємства, організації» на суму, наприклад, 1 грн . Частину першу статті 52 Закону України від 19 вересня 1991 року N 1576-XII «Про господарські товариства», яка містила вимоги щодо мінімального статутного капіталу холдингового товариства з обмеженою відповідальністю у вигляді суми, не меншої суми, еквівалентної 100 мінімальним заробітним платам, було скасовано, а згідно закону № 3263-VI від 21.04.2011 р. законодавча установка мінімального розміру статутного капіталу ТОВ не передбачена.
Насправді для виявлення конфлікту інтересів треба було б аналізувати фінансову звітність суб’єктів господарювання, кінцевими бенефіціарами (вигодонабувачами) корпоративних прав яких є державні службовці, посадові особи місцевого самоврядування та пов'язані особи за П(С)БО, затвердженими наказами Міністерства фінансів України.
А для тих державних службовців та близьких осіб, що не здійснюють господарську діяльність, внести зміни до наказу Міністерства фінансів України від 07.11.2011 № 1395 «Про затвердження форми податкової декларації про майновий стан і доходи та Інструкції щодо заповнення податкової декларації про майновий стан і доходи» у частині необхідності декларування витрат, з наданням можливості, відповідно до форми № 1395, розробленої на виконання статті 179 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року № 2755-VI у частині видатків.
РІЗНІ ВИЗНАЧЕННЯ У СІМЕЙНОМУ, АНТИКОРУПЦІЙНОМУ ТА ГОСПОДАРСЬКОМУ ПРАВІ
Закон України від 7 квітня 2011 року № 3206-VI "Про засади запобігання і протидії корупції" містить визначення близьких осіб: «подружжя, діти, батьки, рідні брати і сестри, дід, баба, онуки, усиновлювачі, усиновлені, а також інші особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом і мають взаємні права та обов'язки із суб'єктом, зазначеним у частині першій статті 4 цього Закону;…»
У господарських відносинах, на додаток до термінів «члени сім’ї», або «близькі особи», вживається ще більш широке визначення пов’язаних осіб, надане:
- пунктом 22 частини 1 статті 1 Закону України від 1 червня 2010 року N 2289-VI «Про здійснення державних закупівель»,
- статтею 14.1.159 Податкового кодексу України,
- Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 23 “Розкриття інформації щодо пов’язаних сторін”, затверджено Наказом Міністерства фінансів України № 303 від 18.06.2001 р.,
- пунктом 16 статті 58 Митного кодексу України від 13.03.2012 р. № 4495-VI (відповідно до статті 15 Угоди щодо застосування статті VII Генеральної угоди по тарифам і торгівлі від 15.04.1994 року).
Але як подання державними службовцями декларацій про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру[5], відповідно до Додатку до Закону України від 7 квітня 2011 року № 3206-VI “Про засади запобігання корупції” від 7 квітня 2011 року № 3206-VІ, так і подання податкової декларації про майновий стан і доходи, відповідно статті 179 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року № 2755-VI, не може охопити пов’язаних осіб, а значить ці декларації не можуть виявляти конфлікт інтересів у сфері господарської діяльності.
МІЖНАРОДНІ ДЖЕРЕЛА
Цивільна Конвенція Ради Європи проти корупції.
Модельний кодекс поведінки державних службовців країн Ради Європи.
[1] у 2012 році згідно із Рішенням Конституційного Суду України від 13 березня 2013 року № 6-рп/2012 витрати у згаданих деклараціях не зазначались.
[2] Міністерство юстиції України затвердило 11 січня 2012 року Положення про Єдиний державний реєстр осіб, які вчинили корупційні правопорушення, який почав функціонувати з 01 лютого 2012 року, а 23 березня 2012 року – Порядок проведення спеціальної перевірки наявності в осіб, які претендують на зайняття посад, пов'язаних із виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, корпоративних прав.
[3] відповідно до статті 19 Закону України від 7 квітня 2011 року № 3206-VI «Про засади запобігання і протидії корупції», спеціально уповноважений орган з питань антикорупційної політики, яким тимчасово визначено Міністерство юстиції згідно з Указом Президента України від 5 жовтня 2011 року № 964.
[4] конфлікт інтересів - суперечність між особистими інтересами особи та її службовими повноваженнями, наявність якої може вплинути на об'єктивність або неупередженість прийняття рішень, а також на вчинення чи невчинення дій під час виконання наданих їй службових повноважень ( Закону України 7 квітня 2011 року № 3206-VI «Про засади запобігання і протидії корупції» ).
[5] у 2012 році згідно із Рішенням Конституційного Суду України від 13 березня 2013 року № 6-рп/2012 витрати у згаданих деклараціях не зазначались.
