Експерти Фундації "Відкрите суспільство" та Реанімаційного пакету реформ для Києва пропонують провести більш ретельний аналіз проекту і рекомендують процедурного доопрацювання проекту Положення про громадські слухання в місті Києві.
Особливої увгаги слід приділити суті Положення, в якому фактично синтезовано або навіть сплутано дві процедури, передбачені Законом «Про місцеве врядування» - внесення місцевих ініціатив і проведення громадських слухань. При цьому, для ініціювання громадських слухань в цьому Порядку застосовано іншу процедуру – оформлення місцевих ініціатив (стаття 12 Статуту територіальної громади міста Києва), яка справді передбачає збір обов'язкової кількості підписів, адже місцева ініціатива – це фактично проект рішення або оформлена в таких спосіб пропозиція громади, що підлягає обов'язковому розгляду.
Так, Стаття 13 Закону «Про місцеве самоврядування» і стаття 13 Статуту територіальної громади міста Києва (які повинні бути правовим підґрунтям для підготовки цього Порядку) не передбачають обов'язкового збору гранично необхідної кількості підписів для проведення громадських слухань.
При цьому, важливо звернути увагу на те, що згідно частини 4 статті 13 Закону «Про місцеве самоврядування» порядок організації громадських слухань має визначатися статутом територіальної громади. Закон нічого не говорить про окремий порядок. Отже, в пріоритетному порядку має застосовуватися стаття 13 чинного Статуту територіальної громади, яка містить норми прямої дії, не передбачає збору підписів для проведення громадських слухань і не передбачає, що порядок громадських слухань має регулюватися окремим положенням про громадські слухання.
І чи доцільно збирати таку кількість підписів лише для того, щоб зустрітися з декількома депутатами чи іншими посадовцями місцевого самоврядування, які й без цього зобов'язані зустрічатися з виборцями і представниками територіальної громади?!
Здоровий глузд підказує, що недоцільно. І застосування такої процедури створить зайві і необґрунтовані організаційно-бюрократичні бар'єри.
Збір підписів доцільний для легітимізації громадської пропозиції, а лише слухання – це інструмент контролю громади за діями посадовців місцевого самоврядування. Рішення шляхом голосування приймається за результати громадських слухань в ході їх проведення. Тому треба чітко розмежувати дві дещо різні процедури – місцеві ініціативи і громадські слухання.
За запропонованою редакцією деяких пунктів проекту, київській громаді навіть для того, щоб заслухати владу про виконання бюджету відповідно до бюджетного законодавства, про результати виконання міських бюджетних програм, про стан використання бюджетних коштів – треба збирати сотні підписів (?), що порушує принцип відкритості, прозорості і підзвітності місцевого самоврядування, суттєво обмежує законне право громади на проведення громадських слухань і на участь у справах місцевого органу влади, передбаченого законом і ратифікованим Додатковим протоколом до Європейської хартії місцевого самоврядування.
З огляду на зазначене, ми пропонуємо шукати більш ліберальнішу конструкцію процедури ініціювання проведення громадських слухань, яка в існуючому варіанті не відповідає нормам статті 13 Закону «Про місцеве самоврядування» і статті 13 Статуту територіальної громади міста Києва і містить суттєві, неправомірні і необґрунтовані бар'єри для реалізації права громади на проведення громадських слухань.
Виділені нижче червоним шрифтом пункти доцільно переглянути і удосконалити з урахуванням вище викладених зауважень Фундації "Відкрите суспільство".
Переглянути ЗАУВАЖЕННЯ та ПРОПОЗИЦІЇ
Серед іншого додали, що Предметом обговорення на громадських слуханнях можуть бути:
1) звіти про результати виконання міських цільових бюджетних програм;
2) звіти про результати виконання міського бюджету, використання бюджетних коштів і об'єктів комунальної власності;
3) містобудівна документація, плани забудови міської території;
4) інші питання місцевого значення, що належать до відання місцевого самоврядування.
А також потребує уточнення пункт
1.8. Громадські слухання проводяться у вигляді організованих і публічних зустрічей членів громади з депутатами та посадовими особами місцевого самоврядування, а також з посадовими особами підприємств, організацій та установ - надавачів послуг.
Таке уточнення в п. 1.8 необхідне для запобігання і недопущення формалізації проведення громадських слухань. Адже зустрічі можуть проводитися й на вулиці у вузькому складі декількох осіб і це, за запропонованою редакцією, буде вважатися громадськими слуханнями.
