Аналітика. Парламент. Статті.

Угода СОТ про державні закупівлі

понеділок, 05 грудня 2011 1023
Автор: Олександр Бабанін
У статті розглянуто деякі аспекти функціонування світового ринку державних закупівель, зокрема питання оцінки обсягів ринку держзакупівель країн ОЕСР і ЄС.

Наголошено на важливості мінімізації корупційних зловживань у галузі держзакупівель. Проаналізовано питання приєднання України до Угоди Світової організації торгівлі про державні закупівлі.

Постановка проблеми. Обсяги і якість державних закупівель (ДЗ) мають прямий вплив на розвиток економіки. Поліпшення якості надання державних послуг, розподілу ресурсів і виконання робіт сприяє як заощадженню державних видатків, так і вивільненню коштів для інвестицій у перспективні галузі економіки або для фінансування соціальних програм. У створенні прозорих правил ринків державних закупівель і відкритті їх для іноземних товаровиробників зацікавлені, передусім, провідні індустріальні країни, які ведуть широку зовнішньоторговельну діяльність і в переважній більшості мають жорстке внутрішнє антикорупційне законодавство (передусім [1, 2]).

Аналіз досліджень і публікацій. Великий внесок у розвиток досліджень в галузі державних закупівель внесли закордонні вчені С. Арроусміт, Дж.К. Гелбрейт, Р. Гаргрейв, К. Кузнецов, Дж. Моріссей, С. Паппас [3], Т. Сааті, Дж. Стігліц, а також вітчизняні науковці В. Геєць, А. Новак, З. Максименко [4], А. Павленко, В. Смиричинський [5], Н. Ткаченко [6], О. Шатковський [7], тощо. Заслуговують на увагу публікації В. Карасьової [8], О. Машкової [9], присвячені вивченню передового міжнародного досвіду в галузі держзакупівель, а також О. Мисика [10], який аналізує тенденції розвитку сфери державних закупівель.

Метою статті є дослідження світового ринку держзакупівель як додаткового ресурсу для зовнішньоторговельної діяльності та визначення позиції України щодо змісту параметрів і темпів приєднання до Угоди СОТ про державні закупівлі (УДЗ) в умовах тривалої відсутності прогресу переговорного процесу Доського раунду СОТ.

Виклад основного матеріалу. Питома вага державних закупівель у ВВП є доволі значною, проте доступні статистичні дані, які характеризують ринок держзакупівель, не відзначаються новизною (використовуються дані досліджень 1998, 2002 і 2008 років), оскільки відповідні державні органи не надто охоче надають таку інформацію.

Так, у 1998 році оцінка обсягів державних закупівель для країн ОЕСР[1] становила 20% їхнього сумарного ВВП (4,7 трлн дол.), а для інших країн світу – 14,5% їхнього сумарного ВВП (0,8 трлн дол.). Вважається, що 1998 року приблизно 30,1% загальносвітового ринку держзакупівель, або понад 2 трлн дол. (7,1% світового ВВП 1998 року) потенційно могли б бути відкриті для міжнародної конкуренції. Загальний світовий обсяг державних закупівель у 1998 році оцінювався на рівні 82,3% світового експорту товарів і послуг [11]. Країни-члени ОЕСР витрачали в середньому 12% ВВП на державні закупівлі (крім закупівель комунальних послуг (utilities), зокрема води, електроенергії, нафти, природного газу тощо).

Згідно з даними Європейської комісії, загальні обсяги державних закупівель в Європейському союзі 2002 року становили 16% ВВП, або 1,5 трлн євро [12]. Відповідно до законодавства ЄС при проведенні конкурсів, обсягом вище встановленого законом значення, потрібно опублікувати оголошення в «Офіційному журналі ЄС» (OfficialJournaloftheEU,OJEU). Аналізуючи обсяги таких відкритих конкурсів, можна приблизно оцінити загальні обсяги ринків державних закупівель відповідних країн ЄС, які можуть бути доступними для іноземних учасників. Питома вага відкритих торгів, інформація про які опубліковано в OJEU, коливалася від 7% у Німеччині та Нідерландах до 45% в Естонії, а середнє значення становило 22% загального обсягу державних закупівель в країнах ОЕСР, які водночас є і членами Євросоюзу.

Питома вага державних закупівель відображає рівень участі держави в економіці та наявність впровадження великих проектів (наприклад, інвестиції в інфраструктуру). Так, у 2008 році Нідерланди, Чехія та Ісландія витратили більше 15% ВВП на держзакупівлі, що є найвищим показником поміж країн-членів ОЕСР. Водночас видатки на закупівлі в Мексиці, Чилі та Швейцарії не перевищували 7% ВВП. Якщо враховувати вартість контрактів на держзакупівлі комунальних послуг, то частка держзакупівель збільшується додатково від 2 до 13 відсоткових пунктів ВВП. Наприклад, у 2008 році в Австрії, Чехії і Словаччині на державні закупівлі комунальних послуг було витрачено від 8 до 13 відсотків ВВП. В умовах світової економічної кризи (2008-2011 роки) більшість країн-членів ОЕСР збільшили закупівельну діяльність переважно на інфраструктурні проекти.

Оскільки державні ресурси обмежені, ефективність процесу закупівель є однією зі складових усіх державних закупівель. Відкритий, прозорий і недискримінаційний режим закупівель вважається кращим інструментом для наближення до оптимального співвідношення «ціни і якості», адже це підвищує рівень конкуренції з-поміж постачальників. У той же час багато країн-членів СОТ досі використовують свої рішення про закупівлі для досягнення внутрішніх політичних цілей, наприклад, просування певних вітчизняних галузей промисловості або захисту певних соціальних груп.

Загалом, оцінюючи загальносвітові обсяги ринку держзакупівель на рівні 15% ВВП (згідно з оцінками 1998 року) і вважаючи, що принаймні третина цього ринку є доступною для міжнародної конкуренції, можна одержати приблизну оцінку в 3 трлн дол.[2]. Таким чином, ринок міжнародної торгівлі, обсяги якого становили 27 трлн дол. 2010 року, отримав би значний додатковий ресурс і збільшився б на рівні 11%.

Світова спільнота розробила низку стандартів у галузі державних закупівель, поміж яких найважливішими є:

  • Угода Світової організації торгівлі щодо державних закупівель,
  • Закон Комісії ООН з права міжнародної торгівлі (ЮНСІТРАЛ) щодо закупівель товарів (робіт) і послуг;
  • Директиви Європейського Союзу у галузі закупівель;
  • Інструкції Світового банку щодо здійснення закупівель;
  • Принципи і правила закупівель товарів, робіт і послуг Європейського банку реконструкції і розвитку (ЄБРР) тощо.

Розглянемо детальніше теперішній стан впровадження Угоди СОТ про державні закупівлі.

Унаслідок значної політичної чутливості галузь держзакупівель не стала сферою

багатосторонніх зобов'язань в рамках СОТ. Угода про державні закупівлі не належить до обов’язкових угод Світової організації торгівлі - новий член СОТ повинен окремо провести переговори й узгодити з усіма сторонами умови своєї участі в УДЗ.

Угода про ДЗ залишається найважливішим інструментом для відкриття міжнародних ринків закупівель. На восьмій Міністерській конференції СОТ 16.12.2011 року вдалося досягти згоди про перегляд деяких її положень з метою розширення доступу на внутрішні ринки держзакупівель. Очікується, що подальша лібералізація держзамовлень збільшить ці ринки для країн-учасниць УДЗ на 100 млрд дол. додатково до нинішніх 500 млрд дол. державних контрактів [13].

Найбільше економічне об’єднання світу Євросоюз виступає за якнайширше відкриття міжнародних ринків закупівель і ще в 2005 році надав широку пропозицію для відкриття ринків державних закупівель, включно із сектором комунальних послуг, у країнах ЄС [14].

У рамках СОТ Європейський союз продовжує також сприяти УДЗ на засадах ГАТС[3]. Обсяг ринку комунальних послуг у межах Євросоюзу оцінюється в 460 млрд євро, з яких 81 млрд євро міг би бути запропонований партнерам з країн, які не належать до ЄС.

Крім того, для відкриття ринків державних закупівель Європейський союз використовує механізм двосторонніх переговорів з третіми країнами. Так, ЄС уклав угоди про вільну торгівлю з Мексикою та Чилі і Угоду про економічне партнерство з КАРІФОРУМ[4], де питанням держзакупівель приділено велику увагу, а також двосторонні угоди про закупівлі зі Швейцарією. У переговорах про зони вільної торгівлі з Україною, а також із західнобалканськими країнами (Албанія, Боснія і Герцеговина, Македонія, Сербія, Чорногорія) ЄС наголошує на необхідності застосування принципів національного режиму державних закупівель, недискримінації постачальників і асиметричного доступу на ринки включно із ринком комунальних послуг [15].

Наприкінці 2011 року до Угоди СОТ про держзакупівлі уже приєдналася 41 держава. Зокрема, учасниками УДЗ є 27 країн Європейського союзу, а також 4 країни Європейської асоціації про вільну торгівлю (Ісландія, Ліхтенштейн, Норвегія, Швейцарія), законодавство яких є максимально гармонізованим із законодавством Євросоюзу. Північну Америку представляють США і Канада, Азію – Ізраїль, Японія і чотири «нові індустріальні країни» (Гонконг, Корея, Сінгапур, Тайвань), Південну Америку – Аруба. Нещодавно 15 вересня 2011 року першою з країн Східного партнерства ЄС (і СНД) до Угоди про ДЗ приєдналася Вірменія. Ще 22 країни світу (зокрема й Україна) мають статус спостерігачів.

На підставі даних СОТ можна оцінити, що в 2010 році зовнішньоторговельний оборот країни-учасниць Угоди СОТ про держзакупівлі становив 12,9 трлн дол., або майже половину (46,8%) світового обсягу зовнішньої торгівлі (табл. 1).

Таблиця 1.

Обсяги зовнішньої торгівлі учасників Угоди СОТ про державні закупівлі (млрд дол.)

Країна

Зовнішньоторговельний оборот (2010, оцінка)

Дата приєднання до Угоди СОТ про ДЗ

Вірменія

3,8

15 вересня 2011

Канада

793,7

1 січня 1996

Європейський союз
у складі 27 держав членів ЄС:

3764,0

 

Австрія, Бельгія, Велика Британія, Данія, Фінляндія, Франція, Німеччина,Греція, Iрландія, Іспанія, Iталія,Люксембург, Нідерланди, Португалія,Швеція

 

1 січня 1996

Кіпр, Чехія, Eстонія, Угорщина, Лaтвія,Литва, Maльтa, Пoльщa, Словаччина, Словенія

 

1 трaвня 2004

Болгарія, Румунія

 

1 січня 2007

Гонконг (Китай)

825,6

19 червня 1997

Ісландія

8,2

28 квітня 2001

Ізраїль

110,3

1 січня 1996

Японія

1404,3

1 січня 1996

Koрея

886,7

1 січня 1997

Ліхтенштейн

5,4

18 вересня 1997

Аруба

1,1

25 жовтня 1996

Норвегія

210,0

1 січня 1996

Сінгапур

668,8

20 жовтня 1997

Швейцарія

458,9

1 січня 1996

Тайвань

525,8

15 липня 2009

Сполучені Штати Америки

3225,0

1 січня 1996

РАЗОМ:

12892,6

 

Джерело: www.wto.org власні розрахунки

Обсяги ринку держзакупівель країн УДЗ, охопленого взаємними зобов’язаннями про недискримінацію, 2008 року сягнули 1,6 трлн дол., або 2,5% ВВП світу, але доступ до цього ринку відкритий лише членам УДЗ.

Слід відзначити, що для більшості країн-учасниць УДЗ характерним є низький рівень корупції. Так, згідно з індексом сприйняття корупції (ІСК) Transparency International 2011 року [16], дві третини країн-учасниць УДЗ (29 країн) входять до числа перших 43 найменш корумпованих держав світу. Поміж «старих» країн-учасниць УДЗ найнижче в корупційному табелі про ранги розташувалася Болгарія (3,3 бали; 86-90 місце). Сьогодні найгірше значення ІСК (2,6 бали) зафіксовано для Вірменії, яка ділить 129-133 місце у вибірці Transparency International 2011.

У 2012 році учасницею Угоди СОТ про ДЗ стане новий член Євросоюзу – Хорватія. У разі приєднання до УДЗ потужних економік Китаю, Індії і Австралії, сумарний зовнішньоторговельний оборот яких у 2010 році перевищив 3,9 трлн дол., або 14,2% світового обсягу зовнішньої торгівлі, питома вага країн-учасниць Угоди СОТ про держзакупівлі перевищуватиме 61% загальносвітових обсягів зовнішньої торгівлі.

У подальшому просуванні стандартів Угоди СОТ про держзакупівлі зацікавлені, передусім, провідні індустріальні країни, компанії яких порівняно з країнами третього світу мають переваги легшого доступу до фінансових ресурсів; кращої якості товарів, послуг і робіт; відповідності товарів, послуг і робіт кращим світовим стандартам (ЄС, Міжнародної організації стандартизації тощо); наявності висококваліфікованого персоналу, сприятливого інвестиційного і ділового середовища (завдяки низькому рівневі корупційних зловживань) тощо.

Воднораз країнам, що розвиваються, які зазвичай характеризуються як держави з високим рівнем корупції, доволі складно витримати зростаючий рівень міжнародної конкуренції, а тому вони, дотримуючись політики економічного протекціонізму, обережно ставляться до відкриття внутрішніх ринків державних закупівель. Наприклад, із 54 африканських країн лише Камерун має статус спостерігача Угоди СОТ про ДЗ (табл. 2). Поміж десяти країн Азії (Бахрейн, Індія, Йорданія, Киргизстан, КНР, Монголія, Оман, Саудівська Аравія, Туреччина, Шрі-Ланка), які є спостерігачами, немає жодної з країн такого динамічного економічного об’єднання, як АСЕАН[5] (тільки Сінгапур є учасником УДЗ). Не готові до ширшого застосування конкурентних міжнародних правил у галузі державних закупівель і країни Митного союзу у складі Білорусі, Казахстану і Російської Федерації. Водночас активно ведуть перемовини про приєднання до Угоди СОТ про ДЗ такі країни Східного партнерства, як Грузія і Молдова.

Таблиця 2.

Країни – спостерігачі Угоди СОТ про державні закупівлі

Країна

Дата набуття статусу спостерігача

Албанія

2 жовтня 2001

Аргентина

24 лютого 1997

Австралія

4 червня 1996

Бахрейн

9 грудня 2008

Камерун

3 травня 2001

Чилі

29 вересня 1997

Китай

21 лютого 2002

Колумбія

27 лютого 1996

Хoрвaтія

5 жовтня 1999

Грузія

5 жовтня 1999

Iндія

10 лютого 2010

Йoрданія

8 березня 2000

Киргизстан

5 жовтня 1999

Молдова

29 вересня 2000

Moнголія

23 лютого 1999

Нова Зеландія

9 грудня 2008

Oман

3 травня 2001

Пaнaмa

29 вересня 1997

Саудівська Аравія

13 грудня 2007

Шрі-Ланка

23 квітня 2003

Туреччина

4 червня 1996

Україна

25 лютого 2009

Джерело: www.wto.org

Згіднозі статтеюXIX:5 Угоди СОТ про ДЗ, країни-учасниці зобов'язанізбирати інадавати в Комітет УДЗ щорічні статистичні дані щодо закупівель, проведених у країнах, на якіпоширюється дія Угоди. Зокрема, повиннінадаватисястатистичніданіпро кількістьта оціночну вартістьконтрактів. Крім того, статистичнідані повиннібути розбитіпо групахі категоріяхпродуктів іпослуг. Як видно з табл. 3, більшість країн-учасниць УДЗ не виконували положень статті XIX:5, можливо, через відсутність інструментів покарання за невиконання або намірів розголошувати реальні обсяги державних закупівель, які значно зросли в період спалаху світової фінансово-економічної кризи 2008-2011 років.

Таблиця 3.

Надання статистичних даних про держзакупівлі Комітету Угоди про ДЗ (2000-2010)

Країна

2000

2001

2002

2003

2004

2005

2006

2007

2008

2009

2010

Канада

+

+

+

+

+

+

+

+

+

+

 

ЄС

+

+

+

+

+

+

+

+

     

Гонконг

+

+

+

+

+

+

+

+

+

+

 

Ісландія

                     

Ізраїль

                     

Японія

+

+

+

+

+

+

+

+

+

+

 

Корея

   

+

+

+

           

Ліхтенштейн

               

+

+

 

Аруба

                     

Норвегія

+

+

+

+

+

+

+

+

+

+

 

Сінгапур

             

+

+

   

Швейцарія

+

+

+

+

             

Тайвань

                 

+

+

США

+

+

+

+

+

+

+

+

+

   

Джерело: www.wto.org

Зокрема, за часів президентства Б.Обами було проголошено пріоритет у державних закупівлях — «купуй американське». У лютому 2009 року Конгрес США схвалив антикризовий закон про надання 787 млрд дол. фінансової допомоги за умови «купуй американське». Отже, федеральні кошти могли застосовуватися тільки для проектів, які використовують товари, виготовлені у США (передусім, це стосується металургійної продукції і промислових товарів). За наполяганням президента Б.Обами до тексту закону було додано пункт, що законодавчий акт «не повинен застосовуватися способом, який суперечив би зобов’язанням США за міжнародними угодами». Також у комюніке, схваленому на саміті Групи G20 (квітень 2009 р.), містилося положення, запропоноване Б.Обамою, що країни «Групи 20» утримуватимуться «від створення нових перешкод для інвестицій або торгівлі товарами чи послугами». Відповідно до угод NAFTA[6] і Угоди СОТ про державні закупівлі, Сполучені Штати Америки не повинні укладати державні контракти, які дискримінують постачальників/партнерів інших країн-учасниць Угоди СОТ про ДЗ, а також Канади і Мексики. Однак на практиці це положення не виконувалося.

Крім того, загальна сума антикризової фінансової підтримки американської автоіндустрії сягнула 50 млрд дол. У вересні 2009 року Палата представників Конгресу США схвалила закон, згідно з яким низці американських державних органів забороняється купувати автомобілі, крім тих, які виготовлено корпораціями General Motors, Chrysler і Ford Motor[17].

За оцінками [18] впровадження пакету «Купуй американське» завдало збитків реалізації продукції зі 113 тарифних ліній, що становило приблизно десяту частину товарів (9,63%) і зачепило інтереси торговельних партнерів США зі 106 країн світу, зокрема і з 16 країн Групи «Великої двадцятки». Загальний обсяг потенційних збитків оцінюється в 337,8 млрд дол., що становило 15,6% загального імпорту США 2008 року.

Слід зауважити, що п’ять з тридцяти чотирьох країн ОЕСР ще не приєдналися до УДЗ. Зокрема, Австралія і Туреччина набули статус спостерігача Угоди про держзакупівлі з 1996 року, Чилі – з 1997 року, Нова Зеландія – з 2008 року. Зазначимо, що новозеландська економіка згідно з індексом сприйняття корупції Transparency International є найменш корумпованою в світі, а Австралія перебуває на почесному восьмому місці у вибірці зі 183 країн світу (табл. 4).

Таблиця 4.

Країни ОЕСР, які ще не приєдналися до УДЗ (2011 рік)

 

Обсяг ВВП (2010), млрд дол.

Місце у світі

за обсягом ВВП

Місцеусвіті

заІСК Transparency International (2011)

ІСК Transparency International (2011)

Австралія

1237

13

8

8,8

Мексика

1034

14

96-111

3,0

Туреччина

736

17

61-63

4,2

Чилі

203

43

22-23

7.2

Нова Зеландія

140

52

1

9,5

Довідково:

Україна

138

53

152-153

2,3

Джерело: www.imf.org, http://cpi.transparency.org/cpi2011/results/

Водночас Мексика, яка з 1994 року є членом NAFTA, навіть не вважає за доцільне перебувати в лавах спостерігачів УДЗ. Найімовірнішою причиною такої політики є цілком обґрунтоване побоювання втратити значну частину внутрішнього ринку держзакупівель і, напевне, частину неофіційних платежів («відкатів») у більш відкритій конкуренції, передусім з американськими і канадськими компаніями. За індексом сприйняття корупції Мексика, маючи 3,0 бали, поділяє лише 96-112 позиції, значно поступаючись Канаді (10 місце; 8,7 бали) та США (24 місце; 7,1 бали).

Варто відзначити, що країни-учасниці УДЗ відносно сумлінно дотримувалися положень цієї Угоди упродовж світової фінансово-економічної кризи 2008-2011 років. Так, згідно з даними міжнародної дослідницької організації Global Trade Alert, яка вивчає проблеми міжнародної торгівлі [18], лише п’ять із сорока однієї країни-учасниці УДЗ застосували в сумі дев’ять заходів у галузі державних закупівель, якими завдано шкоди їхнім торговельним партнерам (табл. 5).

Таблиця 5.

Кількість дискримінаційних заходів країн-учасників УДЗ (2008-2011 рр)

Країна, яка застосувала заходи

Заходи у галузі держзакупівель

Загальна кількість заходів

Канада

1

52

ЄС

3

313

Гонконг

0

0

Ісландія

0

0

Ізраїль

0

13

Японія

1

33

Корея

0

43

Ліхтенштейн

0

0

Аруба

0

0

Норвегія

0

0

Сінгапур

0

7

Швейцарія

0

9

Тайвань

1

9

США

3

120

Вірменія

0

3

РАЗОМ:

9

530

Джерело: http://www.globaltradealert.org/site-statistics

Хоча обсяги сумарних збитків, яких було завдано запровадженням цих 9 заходів, оцінити складно, проте така невелика їхня кількість (лише 0,6% від загальної кількості дискримінаційних заходів) може свідчити про те, що країни-учасниці УДЗ доволі холоднокровно ставляться до відкриття власних ринків держзакупівель і не побоюються конкурентної боротьби з іноземними партнерами.

Воднораз 16 країн, які не є учасниками УДЗ, впровадили разом 40 заходів у галузі державних закупівель, які завдали шкоди їхнім торговельним партнерам. Загалом 135 країнам світу було завдано збитків внаслідок впровадження дискримінаційних заходів у галузі держзакупівель в період фінансово-економічної кризи 2008-2011 років.

За оцінками Global Trade Alert [18], за загальною кількістю дискримінаційних заходів, галузь державних закупівель перебуває на восьмому місці серед перших десяти груп найбільш застосовуваних дискримінаційних заходів після державної допомоги, торговельного захисту, тарифних заходів, нетарифних бар’єрів, експортних податків або обмежень, заходів щодо міграції, заходів у галузі інвестицій (табл. 6).

Таблиця 6.

Десять найбільш застосовуваних державних заходів, які дискримінували іноземних торговельних партнерів, вжитих після першої «кризової» зустрічі голів країн групи G20 (станом на листопад 2011 рік)

Державний захід

Кількість впроваджених дискримінаційних заходів

Кількість країн, які впровадили ці дискримінаційні заходи

Кількість країн, яким було завдано збитків впровадженням цих дискримінаційних заходів

Державна допомога

273

49

186

Заходи торговельного захисту (антидемпінгові, компенсаційні мита)

223

58

81

Тарифні заходи

132

63

157

Нетарифні бар’єри (якщо інше не зазначено)

88

24

153

Експортні податки або обмеження

70

54

186

Заходи у сфері міграції

44

24

104

Заходи у сфері інвестицій

42

28

81

Державні закупівлі

39

21

135

Експортні субсидії

37

42

199

Вимога місцевої участі

25

14

124

Джерело: www.globaltradealert.org, [ 18 ]

Українські підприємства – учасники і фахівці в галузі зовнішньоекономічної діяльності ще тільки починають оволодівати арсеналом заходів СОТ для просування вітчизняних товарів і послуг в інші країни світу і захисту вітчизняного ринку.

Протягом 2008-2011 років проти України 55 країнами світу було застосовано 246 дискримінаційних заходів у галузі зовнішньої торгівлі (табл. 7).

Таблиця 7.

Дискримінаційні заходи, які завдали шкоди зовнішній торгівлі України (2008-2011 рр.)

Державний захід

Кількість впроваджених дискримінаційних заходів

Тарифні заходи

55

Державна допомога

54

Експортні податки або обмеження

34

Експортні субсидії

24

Нетарифні бар’єри (якщо інше не зазначено)

20

Державні закупівлі

11

Заходи торговельного захисту (антидемпінгові, компенсаційні мита)

9

Вимога місцевої участі

8

Фінансування торгівлі

6

Державне торговельне підприємство

5

Заходи у сфері міграції

5

Конкурентна девальвація

5

Квоти

5

Компанія, контрольована державою

4

Субсидії споживачам

4

Заборона імпорту

2

Інші заходи в сфері послуг

2

Заходи у сфері інвестицій

1

Імпортні субсидії

1

Санітарні і фітосанітарні заходи

1

Технічні бар’єри в торгівлі

1

РАЗОМ:

246

Джерело: www.globaltradealert.org, [ 18 ]

Одинадцять дискримінаційних заходів проти українських підприємств було застосовано в галузі державних закупівель, що свідчить про певний рівень конкурентоспроможності українських товарів і послуг, а також про потребу в подальшому вдосконаленні законодавства у галузі міжнародної торгівлі та про необхідність розширення інструментарію протидії таким заходам у арсеналі українських підприємств – учасників зовнішньоекономічної діяльності.

Українська економіка є однією з найбільш відкритих у світі. За даними Держстату України, 2010 року показник співвідношення обсягів зовнішньоторговельного обороту товарів і послуг до ВВП дорівнював 93,8%. Водночас як економіка України загалом, так і сфера державних закупівель зокрема залишаються доволі корумпованими.

Протягом двох десятиріч влада, швидше, імітувала боротьбу з корупцією. За даними Світового банку, у 2008 році справа боротьби з корупцією в Україні просувалася кепсько - за ефективність цієї боротьби наша країна отримала лише 28 пунктів зі 100 можливих. У травні 2011 року Група з протидії корупції держав Ради Європи (GRECO) відзначила, що в галузі реалізації Стамбульського плану[7] українська влада повністю виконала лише одну рекомендацію GRECO, чотири рекомендації виконала в основному, сім рекомендацій - частково, а дванадцять - не виконала.

Зокрема, не було:

  • переглянуто систему адміністративної відповідальності за корупційні порушення таким чином, щоб корупція недвозначно визнавалася кримінальним злочином;
  • посилено незалежність прокуратури від політичного впливу;
  • запроваджено відповідальність юридичних осіб за корупційні правопорушення, включно з ефективними, пропорційними і дієвими санкціями, а також не розглянуто можливість створення системи реєстрації компаній, причетних до корупційної діяльності;
  • схвалено модельний кодекс поведінки державних службовців;
  • врегульовано проблему конфлікту інтересів чиновників, пов'язаних спільними родинними або діловими інтересами з бізнесом;
  • прийнято нові правила конфіскації і арешту доходів, одержаних злочинним шляхом тощо [19].

Українські виробники і споживачі гостро потребують налагодження цивілізованих відносин у галузі державних закупівель, мінімізації корупційних зловживань у цій сфері, зменшення непродуктивних державних витрат.

Приєднання до Угоди CОТ про державні закупівлі є міжнародним зобов’язанням України, взятим під час вступу до Світової організації торгівлі. Секретаріат СОТ оцінює ринок держзакупівель України у 27-36 млрд дол., а ймовірну частку охоплення УДЗ – в 4,5-11,5 млрд дол. [20]. Міжнародне співтовариство надає технічну підтримку у створенні в Україні сучасного законодавства в галузі держзакупівель, яке б відповідало принципам СОТ і Європейського союзу. Зокрема, Німецьке товариствоз технічної співпраці (GTZ) протягом 2009-2011 років надало сприяння у впровадженні проекту «Гармонізація з систем конкуренції і державних закупівель України стандартами ЄС» із загальним обсягом фінансування в 4,4 млн євро.

Україна вступила до Світової організації торгівлі на умовах Доського раунду, який триває з 2001 року і має чимало підстав закінчитися провалом [21]. Після Міністерських зустрічей як 2008 року, так і 2011 року не було досягнуто значного прогресу. Тому в ході обговорення майбутньої участі в Угоді СОТ про державні закупівлі Україна має цілковите право вимагати кращих умов приєднання до цієї угоди. Крім того, варто налагодити практику двосторонніх і багатосторонніх консультацій з такими країнами-спостерігачами УДЗ, як Австралія, Аргентина, Індія, Китай, Туреччина, Чилі, з метою вироблення спільних підходів у процесі модифікації Угоди СОТ про державні закупівлі.

Крім того, у ході гармонізації українського законодавства до міжнародних правил (зокрема правил ЄС) у галузі державних закупівель варто вивчити і запозичити вірменський досвід нетарифного захисту внутрішнього ринку, а саме вимог наявності вірменомовної документації, вірменомовного програмного забезпечення тощо, які непрямо підтримують національних (вірменських) виробників.

Висновки

Ринок державних закупівель є доволі важливим для розвитку економіки України.

У тексті проекту Угоди про зону вільної торгівлі між Україною та Європейським союзом, яка є складовою Угоди про асоціацію Україна-ЄС, темі впровадження цивілізованих правил в системі держзакупівель відведено чільне місце.

У ході переговорів щодо приєднання України до Угоди СОТ у галузі державних закупівель необхідно:

  • продовжувати роботу щодо гармонізації законодавства України в галузі держзакупівель до законодавства ЄС і СОТ;
  • забезпечити належне дотримання умов прозорості і конкурентності проведення торгів учасниками державних закупівель;
  • сприяти наданню державних замовлень підприємствам малого та середнього бізнесу;
  • посилити боротьбу з корупцією за рахунок залучення до цієї боротьби приватного сектору, недержавних громадських організацій, засобів масової інформації;
  • удосконалювати впровадження інформаційних технологій у галузі держзакупівель;
  • поліпшити систему надання статистичної інформації щодо державних закупівель;
  • ураховуючи непоодинокі випадки порушень принципів СОТ країнами-учасницями Групи G20 під час спалаху світової фінансово-економічної кризи, домогтися кращих умов приєднання до Угоди СОТ про державні закупівлі як компенсації за вступ до Світової організації торгівлі на засадах Доського раунду/

Список використаних джерел

1. Акт про протидію іноземним корупційним практикам США (Foreign Corrupt Practices Act). – [Електронний ресурс] –www.justice.gov

2. Закон про боротьбу з хабарництвом Великої Британії (UK Anti-Bribery Act) – [Електронний ресурс] – www.legislation.gov.uk

3. Паппас С.Політика ЄС у сфері державних закупівель: Навч. посіб. / Програма Tacis Європейського Союзу в Україні. — К. : ІМВ КНУ ім. Т. Шевченка, 2005. — 126с.

4. Максименко З. В., Ткаченко Н. Б.Державні закупівлі в Україні: економічні аспекти та збірка нормативних актів: Навч. посіб. для студ. вищих навч. закл. / Київський нац. торг.-економічний ун-т. — К. : Книга, 2004. — 303 с.

5. Смиричинський В. В.Логістичний менеджмент державних закупівель: теоретично-правовий та методологічний аспект. — Т. : Карт-бланш, 2004. — 390 с.

6. Ткаченко Н. Б. Управління державними закупівлями. — К. : Книга, 2007. — 296 с.

7. Правові та практичні аспекти державних закупівель: Метод. посіб. / О.П. Шатковський (підгот.). — К., 2002. — 238 с.

8. Карасьова В. Аналіз світового досвіду формування та ефективного використання інформаційних ресурсів. – Державні закупівлі України, 2009. – №12. – С. 36-40.

9. Машкова О. Правовий та організаційні аспекти державних закупівель в Естонії. – Державні закупівлі України, 2009. – №9. – С. 40-44.

10. Мицик О.О. Дослідження тенденцій розвитку сфери державних закупівель // Економічний вісник НТУУ «КПІ». – 2010. – №7. – С. 37-42.

11. OECD, 2002. – [Електронний ресурс] – www.oecd.org/dataoecd/34/14/1845927.pdf

12. European Commission, 2008. – [Електронний ресурс] – http://ec.europa.eu/internal_market/publicprocurement/index_en.htm

13. Хроніка Міністерської конференції: нова угода про держзакупівлі. – [Електронний ресурс] – http://wto.in.ua/index.php?search=1&get=wto_news&id=2337

14. Directive 2004/17/EC of the European Parliament and of the Council of 31 March 2004 coordinating procurement procedures of entities operating in water, energy, transport and postal services sectors – [Електронний ресурс] – http://www.oecd.org/dataoecd/33/41/35017181.pdf

15. Concerning negotiations regarding access of Community undertakings to the markets of third countries in fields covered by the Directive 2004/17/EC. – [Електронний ресурс] – http://eur-lex.europa.eu/LexUriServ/LexUriServ.do?uri=CELEX:52009DC0592:EN:NOT

16. Transparency International, 2011. – [Електронний ресурс] – http://cpi.transparency.org/cpi2011/

17. Бабанін, О. Україна-США: економічна співпраця. – Львів: Українська академія друкарства, 2011. – 334 с.

18. Evenett, S. Did WTO rules restrain protectionism during the recent systemic crisis. DiscussionPaper 8687. – [Електронний ресурс] – www.globaltradealert.org

19. Додаток до Звіту про виконання рекомендацій Групи держав проти корупції (ГРЕКО) за результатами спільних 1-го і 2-го раундів оцінювання по Україні (травень 2011 року)/ - [Електронний ресурс] – http://crimecor.rada.gov.ua/komzloch/control/uk/publish/article;jsessionid=82D86013815DB51B1084F37C9563D528?art_id=47859&cat_id=46352

20. Угода СОТ про державні закупівлі: від приєднання України найбільше виграє Україна. – [Електронний ресурс] – http://wto.in.ua/index.php?get=3&id=2262

21. Beame, A. Doha trade round suffers fresh blow. – FinancialTimes. – July 26, 2011.

УДК 339.54.061.1 (100)+35.073.53

[1] ОЕСР — Організація економічного співробітництва та розвитку, англ.OrganisationforEconomicCo-operationandDevelopment (OECD) — міжнародна організація, що об'єднує 34 країни світу, більшість з яких є розвиненими країнами з високим доходом громадян, високим індексом розвитку людського потенціалу. До ОЕСР належать Австралія, Австрія, Бельгія, Велика Британія, Греція, Данія, Естонія, Ізраїль, Ірландія,Ісландія, Іспанія, Італія, Канада, Корея, Люксембург, Мексика, Німеччина, Норвегія, Нова Зеландія, Нідерланди,Польща, Португалія, Словаччина, Словенія, США, Туреччина, Угорщина, Фінляндія, Франція, Чехія, Чилі, Швейцарія,Швеція, Японія.

[2] Оцінка світового ВВП 2010 року становить $62 трлн. (www.imf.org). Тоді обсяги потенційно відкритого ринку держзакупівель = $ 62 трлн х 15% х ? = $ 3 трлн.

[3] ГАТС (GATS, General Agreement on Trade in Services) – Генеральна угода з торгівлі послугами

[4] КАРІФОРУМ (CARIFORUM) – міжнародна структура, яка об’єднує 15 країн Карибської спільноти і Домініканську республіку. Утворена в 1992 році для проведення діалогу з Європейським союзом в галузі економіки.

[5] АСЕАН (ASEAN, Association of Southeast Asian Nations) – політико-економічна організація десяти країн Південно-Східної Азії у складі Брунею, В’єтнаму, Індонезії, Камбоджі, Лаосу, Малайзії, М’янми, Сінгапуру, Таїланду і Філіппін.

[6] НАФТА (NAFTA, North American Free TradeAgreement) – Північноамериканська угода про вільну торгівлю, угода про вільну торгівлю між Канадою, Мексикою і США, яка набула чинності з 1994 року.

[7] Стамбульський план – План антикорупційних дій з ініціативи ОЕСР, започаткований в 2003 році для Азербайджану, Вірменії, Грузії, Казахстану, Киргизстану, Російської Федерації, Таджикистану та України. Для України План є чинним на основі міжурядової угоди, підписаної у вересні 2003 року в Стамбулі країнами-учасницями та ОЕСР. Рекомендації для України було затверджено у 2004 році. Організаційне супроводження Стамбульського плану здійснює Секретаріат Антикорупційної мережі ОЕСР.