Попри багаторічну риторику щодо "відбілювання" зарплат у конвертах і збільшення надходжень ПДФО, поза увагою урядовців залишилася корупційна схема отримання підприємствами (переважно великими платниками податків у сільській місцевості) податкового кредиту за рахунок несплати цього ключового джерела надходжень до місцевих бюджетів. Викликає питання і запропонована урядовцями ставка податку на прибуток, який має залишатися в місцевих бюджетах. Навряд чи такий її рівень стимулюватиме міських голів боротися за інвесторів.
Децентралізація залишається ключовим викликом для України. Є багато її рецептів — від сепаратизму та федералізму до надання влади місцевим громадам із чіткими стимулами для результативного, ефективного та економного підходу до публічних фінансів. Саме чітких індикаторів результативності й ефективності найбільше бояться політики та чиновники, що звикли "вичавлювати" із бюджетного процесу ренту. Саме рента та її пошук були основою системи, яку побудували в Україні та яку зараз потрібно якнайшвидше демонтувати.
В переддень річниці незалежності України та можливого розпуску парламенту можемо констатувати: усунувши Януковича – українці так і не позбулися його спадщини.
Питань є більше ніж відповідей. І бажання люстрації через вибори можуть в чергове виявитися фікцією. Тож чи потрібні Україні вибори, які лише формально перезавантажують владу і в чинного уряду є необхідна більшість для реалізації реформ? Ще більш риторичним питанням є порядок розгляду питання зміни виборчої системи. Зараз більшість парламентарів думають не про відкритість, прозорість та відповідальність перед виборцями, а про те, як попасти в новий склад парламенту і бажано, з меншими зусиллями.
На цьому тижні народні депутати так і не прийшли до включення до порядку денного численних законопроектів, які б мали змінити правила позачергових парламентських виборів. Вірогідно, лише у вересні виборці зможуть взнати за якими правилами будуть проводитися вибори - старими правилами (50/50 – пропорційна система із закритими списками або трохи модернізованими – дозволять блоки партій тощо).
09.08.2014Аналітика. Парламент. Статті.Леся Шевченко
Оновлення профільного закону про закупівлі у квітні ц.р. поки що не рятує його від спроб і далі використовувати законодавче регулювання державних закупівель для лобіювання вузькогалузевих інтересів.
Протягом останніх років щороку на підтримку статутної діяльності громадських організацій інвалідів виділялись кошти в середньому від 10 до 50 млн грн. Фінансування не було стабільним з огляду на ті чи інші політичні чи економічні тенденції.
Парламентський липень минув не тільки під уже звичним знаком АТО, але і в тіні міжнародної трагедії - загибелі майже 300 пасажирів рейсу МН17 Малайзійських авіаліній.
Схоже, що тут спрацював принцип корпоративної солідарності - депутати дружно, потупивши очі долу, оподатковують свої дивіденди і проценти, як і «прості смертні», за найнижчими ставками і не поспішають віддати частину доходів до бюджету, тобто поділитися з бідними.
Події останнього тижня дають підстави стверджувати про нову розстановку сил олігархів в Україні та їхню готовність жертвувати (в більшій чи меншій мірі) своїми прибутками. Всі змушені платити за економічну кризу та війну. Однак, розмір плати залежить від нової конфігурації сил у парламенті та з-поміж олігархів. Скільки заплатять пересічні громадяни, а скільки олігархи? Хто з олігархів заплатить більше і чому? Чи дійсно не було альтернативи тій редакції законопроектів, які були сьогодні прийняті після консультацій із різними групами інтересів?
Як працевлаштувати більше 640 тис. інвалідів і ефективно витратити 1 млрд грн?
Право на працю, закріплене в статті 43 Конституції України, не є однаково доступним для кожного. Мільйони українців безуспішно намагаються знайти роботу. Що вже казати про людей з особливими потребами, перед якими зачинено більшість дверей у нашій країні.
